Ліпопротеїни плазми виконують функцію. Склад, будова та класифікація ліпопротеїнів крові. Роль різних класів ліпопротеїнів у патогенезі гіперліпопротеїнемій. Виконала: Хапез А.Є. Група:218

Будова ліпопротеїну

Структуру транспортних ліпопротеїнів можна порівняти з горіхом, який має шкаралупу та ядро. Поверхня ліпопротеїнової частки («шкаралупа») гідрофільна та сформована білками, фосфоліпідами та вільним холестеролом. Триацилгліцероли та ефіри холестеролу складають гідрофобне ядро. Ліпопротеїни є структурами, які різняться за молекулярною масою, відсотковим вмістом окремих ліпідних компонентів, співвідношенням білків та ліпідів. Відносно постійний рівень циркулюючих у крові ліпопротеїнів підтримують процеси синтезу та секреції ліпідних та апобілкових компонентів, активного транспорту ліпідів між ліпопротеїновими частинками та наявність пулу вільних апобілків крові, специфічний транспорт плазмових білків, зміни у складі ліпопротеїнів у процесах. 1.34), печінковою триацилгліцероліпазою (КФ 3.1.1.3.), фосфатитдилхолін-холестерол-ацилтрансферазою (КФ 2.3.1.43.), видаленням з циркуляції шляхом інтерналізації як ліпопротеїнів, так і їх білків.

Класи ліпопротеїнів

Розрізняють чотири основні класи ліпопротеїнів:

ліпопротеїни високої щільності (ЛПЗЩ, α-ліпопротеїни, α-ЛП);
ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ, β-ліпопротеїни, β-ЛП);
ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ, пре-β-ліпопротеїни, пре-β-ЛП);
хіломікрони (ХМ).

Хиломікрони та ЛПДНЩ відповідальні, в першу чергу, за перенесення жирних кислот у складі триацилгліцеролів. Ліпопротеїни високої та низької щільності – за транспорт вільного холестеролу та жирних кислот у складі його ефірів. Концентрація та співвідношення кількості транспортних ліпопротеїнів у крові відіграють провідну роль у виникненні такої поширеної судинної патології, як атеросклероз. Властивості та функції ліпопротеїнів різних класів залежить від їх складу, тобто. від виду присутніх білків та від співвідношення триацилгліцеролів, холестеролу та його ефірів, фосфоліпідів.

Функції ліпопротеїнів

Функціями ліпопротеїнів крові є

Хиломікрони та ЛПДНЩ відповідальні, в першу чергу, за транспорт жирних кислот у складі ТАГ. Ліпопротеїни високої та низької щільності – за транспорт вільного холестеролу та жирних кислот у складі його ефірів. ЛПВЩ здатні також віддавати клітинам частину своєї фосфоліпідної оболонки.

Апобілки ліпопротеїнів

Білки у ліпопротеїнах називаються апобілками. У кожному типі ліпопротеїнів переважають відповідні йому апобелки, які несуть структурну функцію, або є ферментами метаболізму ліпопротеїнів. D виділяють кілька типів – А, У, З, D, Е. У кожному класі ліпопротеїнів знаходяться відповідні йому апобелки, виконують свою власну функцію:

Структурна («стаціонарні» білки) – пов'язують ліпіди та формують білок-ліпідні комплекси:
- апоВ-48 приєднують триацилцероли;
- апоВ-100 - пов'язують триацилгліцероли та ефіри холестерину;
- апоАI акцептують фосфоліпіди;
- апоА-IV комплексують із холестеролом;
Кофакторна («динамічні» білки) – впливають на активність ферментів метаболізму ліпопротеїнів у крові:
- апоС-II - кофактор гепаринзалежної ліпопротеїнліпази;
- апоС-III - кофактор печінкової ТАГ-ліпази та інгібітор ліпопротеїнліпази;
- апоАI, апоАII та апоСI - кофактори лецитин-холестерол-ацилтрансферази;
- апоЕ – інгібітор ліпопротеїнліпази;
Векторна - (білки-маркери, стаціонарні - забезпечують спрямований транспорт ліпопротеїнів:
- апоВ-48, апоВ-100 та апоАI - зв'язуються з рецепторами клітин-мішеней;
- апоЕ забезпечує взаємодію векторних апобілків із рецепторами.

Методи визначення

Розділяють ліпопротеїни методом ультрацентрифугування в сольових розчинах, використовуючи їх відмінності у плавучій щільності. Найменшу плавучу щільність мають хіломікрони, які утворюють вершкоподібний шар на поверхні сироватки при зберіганні її протягом доби при температурі 0+4°С, при подальшому насиченні сироватки нейтральними солями можна відокремити ліпопротеїни дуже низькою (ЛПНЩ) та низькою (ЛПНЩ) ) густини.

Враховуючи різний вміст білка (який відбивається на сумарному заряді частинок), ліпопротеїни поділяють методом електрофорезу в різних середовищах (папір, ацетатцелюлоза, поліакриламідний, агаровий, крохмальний гелі). Найбільшою рухливістю в електричному полі мають a-ліпопротеїни (ЛПВЩ), що містять більшу кількість білка, після них слідують β- і преβ-ліпопротеїни (ЛПНЩ і ЛПДНЩ відповідно), а хіломікрони залишаються біля лінії старту.

Критерії оцінки ліпопротеїнів	Типи ліпопротеїнів
Критерії оцінки ліпопротеїнів	ЛПВЩ	ЛПНЩ	ЛПДНЩ	Хіломікрони
Щільність, г/л	1063‑1210	1010‑1063	1010‑930	930
Молекулярна маса ×10 5	1,8‑3,8	22,0	30,0‑1280,0	-
Розмір молекул та частинок, нм	7,0‑10,0	10,0‑30,0	200,0	>200
Усього білків, %	50‑57	21‑22	5‑12	2
Усього ліпідів, %	43‑50	78‑79	88‑95	98
Головні апопротеїни	АпоA-I, C-I, II, III	Апо B	Апо B, C-I, II, III	Апо C та B
Вільний холестерин	2‑3	8‑10	3‑5	2
Етерифікований холестерин, %	19‑20	36‑37	10‑13	4‑5
Фосфоліпіди, %	22‑24	20‑22	13‑20	4‑7
Загальний холестерин/фосфоліпіди	1,0	2,3	0,9	1,1
Тріацилгліцерини	4‑8	11‑12	50‑60	84‑87

Нормальні величини

Зміни в спектрі окремих фракцій ліпопротеїнів не завжди супроводжуються гіперліпідемією, тому найбільше клініко-діагностичне значення має виявлення типів дисліпопротеїнемій, яке проводять за принципами, загальним із типуванням гіперліпопротеїнемій за Фредріксоном з співавт. (1965, 1971) з введенням додаткових типів гіпер-α- та гіпо-α-ліпопротеїнемій та гіпо-β-ліпопротеїнемії:

Тип I: Гіперхіломікронемія

Зумовлена генетичним дефектом ліпопротеїнліпази або дефіцитом її кофактора – апобілку С-II. В результаті, внаслідок порушення перетворення хіломікронів на залишкові (ремнантні) форми, знижується їх апоЕ-рецепторний ендоцитоз

Лабораторні показники:

значне збільшення кількості хіломікронів;
нормальний або злегка підвищений вміст пре-β-ліпопротеїнів (ЛПДНЩ);
різке збільшення концентрації ТАГ;
відношення ХС/ТАГ< 0,15.

Клінічно проявляється у ранньому віці ксантоматозом та гепатоспленомегалією внаслідок відкладення ліпідів у шкірі, печінці та селезінці. Первинна гіперліпопротеїнемія I типу зустрічається рідко і проявляється в ранньому віці, вторинна – супроводжує діабет, червоний вовчак, нефроз, гіпотиреоз, проявляється ожирінням.

Тип II: Гіпер-β-ліпопротеїнемія

1. Підтип IIa (сімейна гіперхолестеринемія)

Обумовлена структурним дефектом апоВ100-рецептора та порушенням ендоцитозу ЛПНГ. В результаті уповільнюється елімінація ЛПНГ із кровотоку. При гомозиготній формі рецептори відсутні, при гетерозиготній формі – їхня кількість знижена вдвічі.

Лабораторні показники:

високий вміст β-ліпопротеїнів (ЛПНЩ);
нормальний вміст преβ-ліпопротеїнів (ЛПДНЩ);
високий рівень холестерину;
нормальний вміст триацилгліцеринів.

2. Підтип IIb

Викликана функціональним зниженням активності апоВ-100-рецептора, яке розвивається при порушенні формування зрілих форм ЛПНГ.

Причиною блоку дозрівання ЛПНЩ є

дефіцит апобелку D, при цьому не взаємодіють ЛПВЩ та ЛПНЩ;
зниження активності ферменту лецитин-холестерол-ацилтрансферази;
дефект апобілку А-1, що призводить до порушення функціонування ЛПВЩ.

Лабораторні показники:

високий рівень холестерину;
помірне підвищення триацилгліцеринів.

Клінічно проявляється атеросклеротичними порушеннями. Первинна гіпер-β-ліпопротеїнемія зустрічається більш часто і спостерігається вже в ранньому віці. У разі гомозиготної форми закінчується летальним результатом від інфаркту міокарда у молодому віці, вторинна відзначається при нефрозах, захворюваннях печінки, мієломної хвороби, макроглобулінемії.

Тип III: Дисβ-ліпопротеїнемія або гіперβ-гіперпреβ-ліпопротеїнемія

Зумовлена дефектом апобілку Е, відповідального за зв'язування залишкових хіломікронів та ЛПДНЩ з рецепторами на гепатоциті. Внаслідок вилучення з крові цих частинок знижується.

Лабораторні показники:

зростання концентрації β-ліпопротеїнів (ЛПНЩ) і преβ-ліпопротеїнів (ЛПДНЩ);
високий рівень холестерину та триацилгліцеринів;
відношення ХС/ТАГ = 0,3-2,0 (частіше становлячи близько 1,0).

Клінічно проявляється атеросклерозом з коронарними порушеннями, найчастіше зустрічається у дорослих. У частини хворих відзначаються плоскі, горбчасті та еруптивні ксантоми. Вторинна гіперліпопротеїнемія III типу зустрічається у хворих на системний червоний вовчак і діабетичний кетоацидоз.

Тип IV. Гіперпреβ-ліпопротеїнемія

Зумовлена неадекватно високим синтезом триацилгліцеринів у печінці при надмірному синтезі жирних кислот із глюкози.

Лабораторні показники:

підвищення ЛПДНЩ;
підвищення рівня триацилгліцеридів;
нормальний або трохи підвищений рівень холестерину.

Первинна гіперліпопротеїнемія IV типу призводить до розвитку ожиріння та атеросклерозу після 20 років, вторинна – спостерігається при переїданні, гіпотиреозі, цукровому діабеті 2 типи, панкреатиті, нефрозі, алкоголізмі.

Тип V: Гіперхіломікронемія та гіперпреβ-ліпопротеїнемія

Зумовлена незначним зниженням активності ліпопротеїнліпази, що призводить до накопичення в крові хиломірконів та ЛПДНЩ.

Лабораторні показники:

підвищення рівня хіломікронів;
підвищення рівня преβ-ліпопротеїнів (ЛПДНЩ);
вміст тригліцеринів підвищений, часом різко;
вміст холестерину в нормі або помірно підвищений;
відношення ХС/ТАГ = 0,15-0,60.

Клінічно проявляється як перший тип.

Гіпер-α-ліпопротеїнемія

Лабораторні показники:

підвищення кількості ЛПВЩ;
підвищення рівня α-холестерину понад 2 ммоль/л.

Відомі випадки сімейної гіпер-α-холестеринемії та збільшення ЛПВЩ у крові при тренуванні до тривалих фізичних навантажень.

Аліпопротеїнемії

Ан-α-ліпопротеїнемія (танжерська хвороба)

Зумовлена вродженим порушенням синтезу апопротеїнів А-І та А-ІІ.

Лабораторні показники:

відсутність нормальних та поява аномальних ЛПВЩ;
зниження вмісту загального холестерину до 0,26 ммоль/л та менше;
збільшення частки ефірів холестерину.

Клінічні проявляється тонзилітом, атеросклерозом, що рано розвивається, і ішемічною хворобою серця.

А-β-ліпопротеїнемія

Зумовлена зниженням синтезу у печінці апопротеїну В.

Лабораторні показники:

зниження кількості хіломікронів;
зниження рівня ЛПДНЩ та ЛПНЩ;
зниження холестерину до 0,5-2,0 ммоль/л;
зниження вмісту тригліцеридів до 0-0,2 г/л.

Клінічно проявляється порушенням всмоктування харчових жирів, пігментним ретинітом, акантозом та атаксичною невропатією.

Гіполіпопротеїнемія

1. Гіпо-α-ліпопротеїнемія часто поєднується зі збільшенням у крові ЛПДНЩ та ЛПНЩ. Клінічно проявляється як II, IV та V типи гіперліпопротеїнемій, що збільшує ризик виникнення атеросклерозу та його ускладнень.

2. Гіпо-β-ліпопротеїнемія виявляється у зниженні в крові ЛПНГ. Клінічно проявляється порушенням всмоктування харчових жирів у кишечнику.

ЛХАТ-недостатність

Обумовлена генетичним дефіцитом ферменту лецитин: холестерин-ацил-трансферази.

Лабораторні показники:

зниження коефіцієнта етерифікації холестерину;
порушення хімічного складу та структури всіх класів ліпопротеїнів;
поява аномального ліпопротеїну X у фракції ЛПНЩ.

Клінічно проявляється гіпохромною анемією, нирковою недостатністю, спленомегалією, помутнінням рогівки внаслідок накопичення неетерифікованого холестерину в мембранах клітин нирок, селезінки, рогівки ока, еритроцитах.

Визначення β- та преβ- ліпопротеїнів у сироватці крові турбідиметричним методом за Бурштейном

Принцип

У присутності CaCl 2 і гепарину порушується колоїдостійкість білків сироватки крові та осаджується фракція преβ- та β-ліпопротеїнів.

Нормальні величини

Клініко-діагностичне значення

Збільшення фракцій β- та пре-β-ліпопротеїнів у сироватці крові тісно пов'язане з гіперхолестеринемією, яка супроводжує атеросклероз, діабет, гіпотиреоз, мононуклеоз, деякі гострі гепатити, різку гіпопротеїнемію, ксантоматоз, глікогенову хворобу, також спостерігається при жирі. Диспротеїнемічна проба Бурштейна має значення не лише при гіперліпемічних станах, а й як функціональна печінкова проба. У порівнянні з тимоловой пробою цей показник особливо цінний. Тимолова проба більш чутлива у початковій фазі, а проба Бурштейна у кінцевій фазі гострого гепатиту та оцінки постгепатитного стану. У поєднанні з тимолової пробою вона має велике значення для диференціації механічної жовтяниці від паренхіматозної. При паренхіматозної жовтяниці обидві проби позитивні або тимолова позитивна, а проба на β-ліпопротеїни негативна. При механічній жовтяниці тимолова проба негативна (якщо немає вторинного гепатиту), проба Бурштейна різко позитивна.

ЛІПІДИ є нерозчинними у воді сполуками, тому для їхнього перенесення кров'ю необхідні спеціальні переносники, які розчиняються у воді. Такими транспортними формами є ліпопротеїни. Вони відносяться до вільних ЛІПІД. Синтезований жир у стінці кишечника, або синтезований в інших тканинах органах може бути транспортований кров'ю лише після включення до складу ЛІПОПРОТЕЇНІВ, де роль стабілізатора грають білки.

За своєю будовою міцели Ліпопротеїни мають зовнішній шар і ядро. Зовнішній шар формується з БІЛКІВ, ФОСФОЛІПІДІВ та ХОЛЕСТЕРИНУ, які мають гідрофільні полярні групи та виявляють спорідненість до води. Ядро складається з ТРИГЛІЦЕРИДІВ, ЕФІРІВ ХОЛЕСТЕРИНУ, ВЖК, вітамінів A, D, Е, К. Т.о. нерозчинні жири легко транспортуються по всьому організму після синтезу в стінці кишечника, а також синтезу в інших тканинах між клітинами, які їх синтезують та використовують.

Виділяють 4 класи ЛІПОПРОТЕЇНІВ крові, які відрізняються один від одного за своїм хімічним станом, розмірами міцел і транспортованим жирам. Оскільки вони мають різну швидкість осідання в розчині кухонної солі, їх поділяють на:

1. ХІЛОМІКРОНИ. Утворюються у стінці кишечника і мають найбільший розмір часток.

2. ЛПДНЩ. Синтезуються у стінці кишечника та печінки.

3. ЛПНГ. Утворюються в ендотелії капілярів з ЛПДНЩ.

4. ЛПВЩ. Утворюються у стінці кишечника та печінки.

Т.ч. транспортні ЛП крові синтезуються двома видами клітин – ЕНТЕРОЦИТАМИ та ГЕПАТОЦИТАМИ. Було встановлено, що ЛП крові при електрофорезі білків рухаються в зоні альфа та бета – ГЛОБУЛІНІВ, тому їх по електрофоретичній рухливості ще

позначають як:

Пре-бета-ЛП = ЛПДНЩ,

Бета-ЛП=ЛПНЩ,

Альфа-ЛП = ЛПВЩ.

Рис. Хімічний складліпопротеїнів крові

ХІЛОМІКРОНИ (ХМ) як найбільші частки при електрофорезі залишаються на старті.

Максимальна їх концентрація досягається до 4 - 6 год. після прийому їжі. Розщеплюються вони

під дією ферменту - ліпопротеїдліпази, який утворюється в печінці, легенях, жировій тканині

після прийому їжі ХМ переважно транспортують ТРИАЦИЛГЛІЦЕРИДИ (до 83%).

ЛПДНЩ і ЛПНЩ в основному транспортують холестерин та його ефіри в клітини органів і тканин. Ці фракції відносяться до атерогенних. ЛПВЩ- прийнято позначати як АНТИАТЕРОГЕННИМИ ЛП, які здійснюють транспорт ХОЛЕСТЕРИНУ (надлишки холестерину звільнений в результаті розпаду мембран клітин холестерин) в печінку для подальшого окислення за участю цитохрому Р450 з утворенням жовчних кислот, які виводяться з організму. Розпадаються ЛІПОПРОТЕЇНИ крові після ендоцитозу в ЛІЗОСОМАХ та МІКРОСОМАХ: під дією ЛІПОПРОТЕІДЛІПАЗИ у клітинах печінки, нирок, надниркових залоз, кишечника жирової тканини, ендотелію капілярів. Продукти гідролізу ЛП залучаються до клітинного метаболізму.

Кінець роботи -

Ця тема належить розділу:

Біохімія. БІЛКИ. АМІНОКИСЛОТИ - СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ БІЛКІВ

БІЛКИ АМІНОКИСЛОТИ СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ БІЛКІВ... БІЛКИ... Білки це азотовмісні високомолекулярні органічні сполуки, що складаються з амінокислот, з'єднаних у ланцюги з...

Якщо Вам потрібний додатковий матеріал на цю тему, або Ви не знайшли те, що шукали, рекомендуємо скористатися пошуком по нашій базі робіт:

Що робитимемо з отриманим матеріалом:

Якщо цей матеріал виявився корисним для Вас, Ви можете зберегти його на свою сторінку в соціальних мережах:

Всі теми цього розділу:

Механізм дії ферментів
Відповідно до сучасних уявлень при взаємодії ферменту з субстратом умовно можна виділити 3 стадії: 1 стадія характеризується дифузією субстрату до фермен

Кислотно-основний каталіз.
В активному центрі ферменту містяться групи кислотного та основного типу. Групи кислотного типу відщеплюють Н+ та мають негативний заряд. Групи основного типу приєднують Н+ та мають поло

А). Гіпотеза Фішера.
Відповідно до неї є строга стерична відповідність субстрату та активного центру ферменту. За Фішером, фермент - це жорстка структура, а субстрат є ніби зліпком його активного центру.

Обмін вуглеводів
ОБМІН Вуглеводів 1. Основні вуглеводи тваринного організму, їхня біологічна роль. 2. Перетворення вуглеводів у органах травної системи. 3. Біосинтез та розпад

Біологічна роль вуглеводів
БІОЛОГІЧНА РОЛЬ ВУГЛЕВОДІВ: 1. ЕНЕРГЕТИЧНА. При окисленні 1 г вуглеводів до кінцевих продуктів (СО2 та Н2О) виділяється 4,1-ккал енергії. Перед вуглеводів припадає близько 60-70

Перетворення вуглеводів у травному тракті
Перетворення вуглеводів у травному тракті Основними вуглеводами їжі для організму людини є: крохмаль, глікоген, сахароза, лактоза. Крахма, що поступив з їжею

Біосинтез та розпад глікогену
БІОСИНТЕЗ І РОЗПАД ГЛІКОГЕНУ У ТКАНИНАХ. ГЛІКОГЕНОВІ ХВОРОБИ. Було встановлено, що глікоген може синтезуватися практично у всіх органах та тканинах. Однак найбільша його кінці

Анаеробний гліколіз
Залежно від функціонального стану організму, клітини органів та тканин можуть перебувати як в умовах достатнього постачання киснем, так і відчувати його нестачу, то

Аеробний гліколіз (гексозодифосфатний шлях)
ГЕКСОТВОДІФОСФАТНИЙ ШЛЯХ. Це класичний шлях аеробного катаболізму вуглеводів у тканинах протікає в цитоплазмі до стадії утворення пірувату і завершується в мітохондріях з утворенням кон.

Гексозомонофосфатний шлях
Гексозомонофосфатний шлях перетворення глюкози в тканинах, хімізм реакцій. Окислення глюкози цим шляхом протікає в цитоплазмі клітин і представлено двома послідовними гілкам

Глюконеогенез
ГЛЮКОНЕОГЕНЕЗ Основними джерелами глюкози для людини є: 1. вуглеводи їжі; 2. глікоген тканин; 3. глюконеогенез. ГЛЮКОНЕОГЕНЕЗ - це

Основні ліпіди організму людини – їх біологічна роль.
ЛІПІДАМИ називаються складні органічні речовини біологічної природи нерозчинні у воді, але розчинні в органічних розчинниках. ЛІПІДИ є основним продуктом харчування. Вони п

Перетравлення ліпідів, ресинтез жиру
Перетравлення ліпідів. ЛІПІДИ, що надходять з їжею, в ротовій порожнині піддаються тільки механічній переробці. ЛІПОЛІТИЧНІ ферменти у ротовій порожнині не утворюються. Перетравлення жир

Окислення вищих жирних кислот
Жирова тканина, що складається з адипозоцитів, виконує специфічну роль ліпідному обміні. Близько 65% маси жирової тканини припадає на частку відкладених у ній триацилгліцеролів (ТАГ) – вони представляю

Біосинтез ВЖК у тканинах
Біосинтез ВЖК відбувається в ендоплазматичній мережі клітин. Замінні ВЖК (усі граничні та ненасичені, що мають один подвійний зв'язок) синтезуються в клітинах з АЦЕТІЛ-КоА. Умовами для бі

Обмін холестерину
Обмін холестерину. Холестерин є попередником у синтезі стероїдів: жовчних кислот, стероїдних гормонів, вітаміну D3.Холестерин є обов'язковим структурним компоном

Перетравлення білків
Перетравлення білків у травному тракті Харчові білки піддаються гідролітичному розщепленню під впливом ПРОТЕОЛІТИЧНИХ ФЕРМЕНТІВ (клас – гідролази, підклас – пептидази).

Гнієння амінокислот, знешкодження продуктів гниття
ГНІЄННЯ АМІНОКИСЛОТ Амінокислоти, які не зазнали всмоктування, надходять у товсту кишку, де зазнають гниття. ГНІЄННЯ АМІНОКИСЛОТ - це процес розпаду амінокислот під дію

Метаболізм амінокислот
Метаболізм амінокислот Джерелами амінокислот у клітині є: 1. білки їжі після їх гідролізу в органах травлення; 2. синтез замінних амінокислот;

Шляхи знешкодження аміаку
Аміак утворюється з амінокислот при розпаді інших азотовмісних сполук (біогенних амінів, нуклеотидів). Значна частина аміаку утворюється у товстій кишці при гнитті. Він всмоктується в кр

Регуляція обміну речовин
СИГНАЛЬНІ МОЛЕКУЛИ. Основні завдання регуляції метаболізму та клітинних функцій: 1. внутрішньоклітинне та міжклітинне узгодження обмінних процесів; 2. виняток «холостих

Гормони гіпоталамуса
ГОРМОНИ ГІПОТАЛАМУСУ Гіпоталамус є компонентом і своєрідним «вихідним каналом» лімбічної системи. Це відділ проміжного мозку, що контролює різні параметри гом

ГОРМОНИ ГІПОФІЗУ

ГОРМОНИ ГІПОФІЗУ
ГОРМОНИ ГІПОФІЗУ У гіпофізі виділяють передню (аденогіпофіз) та задню частки (нейрогіпофіз). Гормони аденогіпофіза можна розділити на 3 групи в зави.

Біосинтез йодтиронінів
Синтез йодтиронінів відбувається у складі білка – тиреоглобуліну, що у фолікулах щитовидної залози. Тиреоглобулін є глікопротеїном, що містить 115 залишків тирозину. П

Обмін ліпідів
У печінці жирової тканини гормони стимулюють ліполіз. Зазначені ефекти на обмін вуглеводів та ліпідів пов'язують з підвищенням чутливості клітин до дії адреналіну під впливом тиреоїдних гормо.

Гіпосекреція
У дитячому віці зниження секреції призводить до затримки фізичного та розумового розвитку (кретинізм). У дорослих важким проявом нестачі гормонів щитовидної залози є міксе

Гіперсекреція
Дифузний токсичний зоб (базедова хвороба) – найбільш поширене захворювання, що супроводжується підвищеною продукцією йодтиронінів. При цьому захворюванні розміри щитовидної залози збільшені

ГОРМОНИ ПАРАЩИТОВИДНИХ ЗАЛІЗ
Паратгормон синтезується в паращитовидних залозах і складається з 84 амінокислотних залишків. Гормон зберігається у секреторних гранулах. Секреція ПТГ регулюється рівнем кальцію в крові: при сні

Гормони статевих залоз
Гормони статевих залоз За хімічною природою є стероїди. Вирізняють: 1. Андрогени; 2. Естрогени; 3. Прогестіни.

Гормони надниркових залоз
Гормони надниркових залоз Надниркові залози – залози внутрішньої секреції, в яких виділяють кіркову та мозкову речовину. У кірковому шарі синтезується гормони стероїдної природи, в мозковому

Гормони підшлункової залози
Гормони підшлункової залози Функції підшлункової залози: · Екзокринна; · Ендокринна. Екзокринна функція полягає в синтезі та секреції травних фер

Екзаменаційні питання
ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ (ЗАОЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ) Екзаменаційні питання з біологічної хімії для студентів 3 курси (6 семестр) 1. Біохімія, її завдання. Зв'язок біохімії з ф

Склад, будова та класифікація ліпопротеїнів крові. Роль різних класів ліпопротеїнів у патогенезі гіперліпопротеїнемій. Виконала: Хапез А.Є. Група:218 б Західно – Казахстанський державний медичний університетімені Марата Оспанова Самостійна робота студента

План Актуальність 1.Склад, будова, класифікація та фізіологічна роль ліпопротеїнів крові. 2. Утворення хіломікронів та транспорт жирів. 3. Роль різних класів ліпопротеїнів в організмі та патогенезі гіперліпопротеїнемій. 4. Біохімія атеросклерозу. 5. Порушення обміну холестерину. Висновок Список використаної літератури

Актуальність Високий рівень ліпопротеїнів у плазмі крові є фактором ризику ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, тромбозу та інсульту. Високий рівень ЛП подібний високого рівняЛПНГ визначає ризик розвитку раннього атеросклерозу. Вивчення основних властивостей ліпопротеїнів дозволить проводити більш точну діагностику перелічених захворювань, а також допоможе у їх профілактиці та лікуванні.

Склад та будова ліпопротеїнів плазми Ліпопротеїни – комплекси ліпідів з білками. Всі типи ліпопротеїнів мають подібну будову – гідрофобне ядро та гідрофільний шар на поверхні. Гідрофільний шар утворений білками, які називають апопротеїнами, та амфіфільними молекулами ліпідів-фосфоліпідами та холестеролом. Гідрофільні групи цих молекул звернені до водної фази, а гідрофобні частини - до гідрофобного ядра ліпопротеїну, в якому знаходяться ліпіди, що транспортуються.

Класифікація ліпопротеїнів плазми крові Ліпопротеїни плазми крові класифікують за їх щільністю: хіломікрони (ХМ) ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ) ліпопротеїни проміжної щільності (ЛПСШ) ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) ліпопротеїни високої

Фізіологічна роль ліпопротеїнів плазми крові Апопротеїни у складі ліпопротеїнів виконують не тільки структурну функцію, а й забезпечують активну участь комплексів ЛП у транспорті ліпідів у струмі крові від місць їх синтезу до клітин периферичних тканин, а також зворотний транспорт холестерину в печінку для подальших метаболічних. Апопротеїни виконують функцію лігандів у взаємодії ЛП зі специфічними рецепторами на клітинних мембранах, регулюючи цим гомеостаз холестерину в клітинах та в організмі в цілому. Не менше значення має також регуляція апопротеїнами активності низки основних ферментів ліпідного обміну: лецитин-холестеролацилтрансферази, ліпопротеїнліпази, печінковий тригліцерид ліпази.

Освіта хіломікронів Основний апопротеїн у складі ХМ – білок апоВ-48. Цей білок закодований у тому ж гені, що і білок ЛПДНЩ – В-100, який синтезується в печінці. Білок апоВ-48 синтезується в шорсткому ЕР і там же глікозилюється. Потім в апараті Гольджі відбувається формування ХМ, які називаються "незрілими". За механізмом екзоцитозу вони виділяються в хілус, що утворюється в лімфатичній системі кишкових ворсинок, і через головну грудну лімфатичну протоку потрапляють у кров. У лімфі та крові з ЛПВЩ на ХМ переносяться апопротеїни Е (апоЕ) та С-П (апоС-П); ХМ перетворюються на "зрілі".

Транспорт жирів хіломікронами У крові триацилгліцероли, що входять до складу зрілих ХМ, гідролізуються ферментом ліпопротеїн-ліпазою, або ЛП-ліпазою. ЛП-ліпаза гідролізує молекули жирів до гліцеролу та 3 молекул жирних кислот. Внаслідок дії ЛП-ліпази на жири ХМ утворюються жирні кислоти та гліцерол. Основна маса жирних кислот проникає у тканини. У жировій тканині в абсорбтивний період жирні кислоти депонуються у вигляді триацилгліцеролів, у серцевому м'язі та працюючих скелетних м'язах використовуються як джерело енергії. Інший продукт гідролізу жирів, гліцерол, розчинний у крові, транспортується в печінку, де в абсорбтивний період може бути використаний для синтезу жирів.

Роль різних класів ліпопротеїнів в організмі та патогенезі гіперліпопротеїнемій Гіпергіпопротеїнемія (ГЛП) – збільшення якогось класу або класів ЛП у крові. Згідно з варіантом ВООЗ, розрізняють такі типи ГЛП. Тип I – гіперхіломікронемія. Основні зміни такі: високий вміст ХМ, нормальний або злегка підвищений вміст ЛПДНЩ; різко підвищений рівень тригліцеридів у сироватці крові. Клінічно цей стан проявляється ксантома-тозом. Тип II ділять на два підтипи: тип IIа - гіпер-β-гіпопротеїнемія з характерним високим вмістом у крові ЛПНГ і тип IIб - гіпер-β-ліпо-протеїнемія з високим вмістом одночасно двох класів ліпопро-теїнів (ЛПНГ, ЛПДНЩ). При типі II відзначається високий, а деяких випадках дуже високий вміст холестерину в плазмі крові. Рівень тригліцеридів у крові може бути нормальним (тип аIIа), або підвищеним (тип IIб). Клінічно проявляється атеросклеротичними порушеннями, нерідко розвивається ішемічна хвороба серця (ІХС).

Роль різних класів ліпопротеїнів в організмі та патогенезі гіперліпопротеїнемій Тип III –тис-β-гіпопротеїнемія. У сироватці крові з'являються ліпопротеїни з надзвичайно високим вмістом холестерину та високою електрофоретичною рухливістю («флотуючі» β-ліпопротеїни). Вони накопичуються в крові внаслідок порушення перетворення ЛПДНЩ на ЛПНЩ. Цей тип ГЛП часто поєднується з різними проявами атеросклерозу, у тому числі з ІХС та ураженням судин ніг. Тип IV-гіперпре-β-гіпопротеїнемія. Характерні підвищення рівня ЛПДНЩ, нормальний вміст ЛПНЩ, відсутність ХМ; збільшення рівня тригліцеридів при нормальному або трохи підвищеному рівніхолестерину. Клінічно цей тип поєднується з діабетом, ожирінням, ІХС. Тип V – гіперпре-β-гіпопротеїнемія та гіперхіломікронемія. Спостерігаються підвищення рівня ЛПДНЩ, наявність ХМ. Клінічно проявляється ксантоматозом, іноді поєднується із прихованим діабетом. Ішемічна хвороба серця при даному типі ГЛП не спостерігається.

Біохімія атеросклерозу Одна з основних причин розвитку атеросклерозу – порушення балансу між надходженням холестеролу з їжею, його синтезом та виведенням з організму. Стадія 1 Процес починається з пошкодження ендотелію судин рахунок зміненої структури ЛПНП. Пошкодження провокується вільними радикалами, що утворюються в процесі метаболізму або надходять ззовні. У ЛПНГ змінюється як структура самих ліпідів, а й порушується структура апопротеїнів. Окислені ЛПНГ захоплюються макрофагами через скевенджер-рецептори. Цей процес не регулюється кількістю поглиненого холестеролу, як у разі його надходження до клітин через специфічні рецептори, тому макрофаги перевантажуються холестеролом і перетворюються на "пінисті клітини", які проникають в субендотеліальний простір. Це призводить до утворення жирових смужок у стінці кровоносних судин.

Біохімія атеросклерозу Стадія 2 На цій стадії ендотелій судин може зберігати свою структуру. При збільшенні кількості "пінних клітин" відбувається пошкодження ендотелію судин. У нормі клітини ендотелію секретують простагландин I 2 (простациклін I 2), який пригнічує агрегацію тромбоцитів. При пошкодженні клітин ендотелію активуються тромбоцити. По-перше, вони секретують тромбоксан А 2 який стимулює агрегацію тромбоцитів, що може призвести до утворення тромбу в області атеросклеротичної бляшки; по-друге, тромбоцити починають продукувати пептид – тромбоцитарний фактор зростання, що стимулює проліферацію ГМК. ГМК мігрують з медіального шару у внутрішній шар артеріальної стінки і таким чином сприяють росту бляшки.

Біохімія атеросклерозу Стадія 3 Далі відбувається проростання бляшки фіброзною тканиною (колагеном, еластином); клітини під фіброзною оболонкою некротизуються, а холестерол відкладається у міжклітинному просторі. На цій стадії у центрі бляшки утворюються навіть холестеринові кристали. Стадія 4 Бляшка просочується солями кальцію і стає дуже щільною. В області бляшки часто утворюються тромби, що перекривають просвіт судини, що призводить до гострого порушення кровообігу у відповідній ділянці тканини та розвитку інфаркту. Найчастіше атеросклеротичні бляшки розвиваються в артеріях міокарда, тому найпоширеніше захворювання, що розвивається внаслідок атеросклерозу, – інфаркт міокарда.

Порушення обміну холестерину Гіперхолестеролемія – перевищення нормальної концентрації холестерину у крові. Гіперхолестеролемія часто розвивається внаслідок надлишкового надходження холестеролу з їжею, а також вуглеводів та жирів. Гіперкалорійне харчування - один із поширених факторів розвитку гіперхолестеролемії, тому що для синтезу холестеролу необхідні тільки ацетил-КоА, АТФ та NADPH. Всі ці субстрати утворюються при окисленні глюкози та жирних кислот, тому надлишкове надходження цих компонентів їжі сприяє розвитку гіперхолестеролемії. В нормі надходження холестеролу з їжею знижує синтез власного холестеролу в печінці, проте з віком ефективність регуляції у багатьох людей знижується.

Порушення обміну холестерину Будь-який дефект рецептора ЛПНЩ або білка апоВ-100, що взаємодіє з ним, призводить до розвитку найбільш поширеного спадкового захворювання – сімейної гіперхолестеролемії. Причиною цього аутосомно-домінантного захворювання є мутації в гені рецептора ЛПНГ. Гетерозиготи, які мають один нормальний ген, а інший дефектний, зустрічаються із частотою 1:500 осіб. Гомозиготи зустрічаються рідко – 1: людина. Концентрації холестеролу та ЛПНГ у крові таких хворих вже в ранньому дитячому віці збільшено у 5-6 разів. ЛПНГ захоплюються макрофагами шляхом фагоцитозу. Макрофаги, навантажені надлишком холестеролу та інших лігшдів, що містяться в ЛПНГ, відкладаються в шкірі та навіть сухожиллях, утворюючи так звані ксантоми. Холестерол відкладається також у стінках артерій, утворюючи атеросклеротичні бляшки. Такі діти без екстрених заходів лікування гинуть у віці 5-6 років.

Список використаної литературы: 1. Комаров Ф.І., Коровкін Б.Ф. та Меньшиков В.В. Біохімічні дослідження у клініці, с. 407, Л., Мецлер Д. Біохімія, пров. з англ., т. 2, М., Миколаїв А.Я. Біологічна хімія, М., Біохімія: Навч. для вузів, За ред. О.С. Северина., 2003

Основні ліпіди, що знаходяться у плазмі крові, представлені холестерином, тригліцеридами та фосфоліпідами. Вони життєво необхідні організму для здійснення багатьох функцій, але через їх особливості, зокрема, нерозчинну структуру, для їх перенесення до клітин тканин і органів необхідні білки – аполіпопротеїни. Зв'язуючись із ними, ліпіди можуть безперешкодно переміщатися разом із струмом крові.

Таким чином, ліпопротеїни плазми крові є комплексом білків і ліпідів, який має водорозчинну структуру, що дозволяє їм активно включатися в метаболічні процеси.

Всі відомі ліпопротеїди містять у собі холестерин, тригліцериди та фосфоліпіди, але їх пропорції відрізняються залежно від фракції ліпідної сполуки. Ліпопротеїни відрізняються і за іншими параметрами: розміром сполуки, групами апопротеїнів, швидкістю флотації, щільністю комплексу тощо.

Класифікація ліпопротеїдів

На сьогоднішній день відомо безліч різних класифікацій ліпідних комплексів, але найвідомішою та найпопулярнішою є класифікація, в основі якої лежить порядок просування ліпопротеїнів від лінії старту в гравітаційному полі в процесі ультрацентрифугування. Виділяють такі фракції ліпопротеїдів:

(ХМ);
ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ);
(ЛПДНЩ);
ліпопротеїни проміжної щільності (ЛПСШ);
ліпопротеїни високої щільності (ЛПЗЩ).

Визначають наявність цих сполук у крові за допомогою біохімії або ліпідограми.
Кожна група ліпопротеїдів має різні розміри частинок, що входять у з'єднання, вміст білків у них також різне. Розглянемо у таблиці основні характеристики транспортних форм ліпідів.

Таблиця порівняльної характеристики ліпопротеїнів

	ХМ	ЛПНЩ	ЛПДНЩ	ЛПСШ	ЛПВЩ
Вміст білків, %	2	22	10	11	50
Вміст холестерину, %	2	8	7	8	4
Розмір частинок, нм	75-1200	18-26	30-80	25-35	8-11
Місце освіти	Епітелій тонкого кишечника	Кров	Клітини печінки	Кров	Клітини печінки
Функції	Транспорт жирних кислот і холестерину, що надходять з їжею, з кишечника до клітин печінки та периферичних тканин		Транспорт ліпідів від клітин печінки до периферійних тканин	Проміжна форма перетворення ЛПДНЩ в ЛПНЩ	Транспорт ліпідів від периферійних тканин до клітин печінки, видалення надлишку холестерину з інших ліпопротеїнів та клітин організму.

Всі названі фракції ліпопротеїнів перебувають у нерозривному зв'язку один з одним, забезпечуючи повноцінне харчування клітин організму та будучи основою біохімії багатьох процесів. Якщо під впливом різних факторів спостерігається порушення обміну ліпопротеїдів, природний баланс ліпідів у крові порушується та в організмі починають розвиватися патологічні процеси, головний з яких представлений атеросклеротичним ураженням судин. Розглянемо названі ліпопротеїни крові докладніше.

Хіломікрони

Утворення цих ліпопротеїдів крові в епітеліальних клітинах кишечника після перетравлення їжі та всмоктування жирів із тонкої кишки. Після цього вони потрапляють у міжклітинний простір і далі всмоктуються з лімфатичних капілярів ворсинок. Є найбільшими в діаметрі ліпопротеїновими сполуками.

Хиломікрони переносять у крові холестерин, тригліцериди та екзогенні жирні кислоти. На 85% ХМ складаються з тригліцеридів, тому їх відносять до групи тригліцерид-багатих ліпопротеїнів. Ці ліпідні сполуки необхідні для перенесення тригліцеридів протягом перших годин після прийому їжі. Вважається, що в нормі через 12 годин після останнього вживання їжі вони повністю зникають із плазми крові.

У процесі метаболізму ліпідів ці комплекси зустрічаються у крові з ліпопротеїнами високої щільності та обмінюються різними підтипами білків – апопротеїнів. При їх розщепленні звільняються ефіри холестерину та білки, частина яких зв'язується ліпопротеїдами високої щільності, а решта маси потрапляє в клітини печінки, перетворюється там і виводиться з організму.

ЛПНЩ

Цю фракцію ліпопротеїнів відносять до найатерогенніших, оскільки вона містить у своєму складі в середньому 45% холестерину і є його основною транспортною формою, при цьому також сприяють транспортуванню каротиноїдів, тригліцеридів, вітаміну Е та деяких інших компонентів. При цьому близько 60-70% всього холестерину сироватки крові концентрується саме у цих сполуках.

У процесі ліполізу ці сполуки утворюються з ЛПДНЩ, при цьому вміст тригліцеридів в отриманому комплексі падає, а холестерину, навпаки, – зростає. Так, ці структури є завершальним етапом метаболізму ліпідів, вироблених клітин печінки.

Вважається, що саме концентрація цих ліпопротеїнів у крові повніше відображає ймовірність атеросклеротичних уражень судинних стінок, навіть рівень холестерину має у цьому плані менше значення.

Внаслідок порушення обміну ліпопротеїдів низької щільності, особливо у бік збільшення їхнього рівня в крові, у людини починають розвиватися тяжкі захворювання, особливо якщо вчасно не приступити до її нормалізації. Причинами таких порушень можуть бути:

неправильне харчування;
хвороби печінки;
спадкові порушення ліпідного обміну;
куріння та надмірне вживання алкоголю;
ендокринні захворювання;
малорухливий спосіб життя та деякі інші.

Щоб постійно контролювати цей показник, потрібно щорічно робити біохімію крові та у разі виявлення найменших відхилень від норми вживати відповідних заходів.

ЛПДНЩ

Ця фракція ліпопротеїнів за своїм складом та структурою схожа на хіломікрони, проте за розміном ліпопротеїни дуже низькою щільністю менше. У їхньому складі менше тригліцеридів, але більше аполіпопротеїнів, фосфоліпідів та холестерину. При цьому ЛПДНЩ разом з хіломікронами відносять до тригліцерид-багатих ліпопротеїдів.

Місцем синтезу цих комплексів називають клітини печінки, які головне завдання – транспорт тригліцеридів, утворених у цьому органі. Ці комплекси також транспортують холестерин, ефіри холестерину та фосфоліпіди до клітин організму.

Швидкість утворення цих фракцій ліпопротеїдів варіюється в залежності від певних умов: вона зростає при збільшеному надходженні до печінки вільних жирних кислот та великої кількості вуглеводів.

ЛПДНЩ є попередниками ліпопротеїдів низької щільності, тому що в результаті гідролізу під дією ферменту ліпопротеїнової ліпази перші розпадаються і утворюється проміжна форма ліпідів – ЛПСШ, які далі в процесі того ж гідролізу перетворюються на ЛПНЩ.

ЛПДНЩ називають високо атерогенними сполуками, оскільки вони відносяться до джерел «поганого» холестерину в організмі. Якщо ці комплекси підвищені у крові, це створює передумови розвитку атеросклерозу та її наслідків. Основною причиною підвищення їхнього рівня називають спадкову схильність та надмірне надходження з їжею тваринних жирів. Іншими причинами цієї патології можуть бути:

хвороби печінки та жовчного міхура;
ендокринні порушення;
ожиріння;
алкоголізм;
захворювання нирок, особливо у хронічній формі.

ЛПСШ

Ці структурні сполуки утворюються в плазмі крові в процесі перетворення ЛПДНЩ в ЛПНЩ та їх нерідко називають ремнантними ЛПДНЩ. Під дією ферменту ліпопротеїнліпази ліпопротеїди дуже низької щільності переходять в іншу форму - ЛППП, половина яких у процесі складних біохімічних реакцій повністю виводяться з організму, а друга їх частина в результаті гідролізу за участю печінкової ліпази переходить у ЛПНЩ.

Склад цих частинок нагадує щось середнє між складами ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності. Відзначено, що у здорових людей у крові, взятій натще, ці комплекси або взагалі відсутні, або їх концентрація менша за рівень ЛПНГ у десять разів.

Основною причиною підвищення концентрації цих сполук у плазмі крові називають спадкову схильність та раціон, багатий тваринними жирами. Цей фактор сприяє розвитку серцево-судинних захворювань.

ЛПВЩ

Ці сполуки називають антиатерогенними, оскільки вони не призводять до збільшення рівня «поганого» холестерину в крові, а навпаки, за їх достатньої концентрації сприяють його зв'язуванню та виведенню з організму. Утворюються вони в клітинах печінки і наполовину складаються з білків, тобто мають максимальну їх можливу щільність. При цьому вміст холестерину в них є мінімальним. Мають найменший розмір і формою нагадують диск, у вузьких колах ЛПВП називають як «диски».

Синтез цих частинок відбувається в клітинах печінки, при вивільненні з яких вони зв'язуються з фосфоліпідами та починають взаємодіяти з іншими фракціями ліпопротеїдів та клітинами організму, захоплюючи холестерин та набуваючи повноцінної форми ліпідної сполуки. Так ЛПВЩ доставляють надлишок холестерину знову до клітин печінки, де він піддається розпаду та виведенню через шлунково-кишковий тракт.

Іншими словами, відбувається постійний обмін холестерином між ЛПНЩ та ЛПВЩ, при цьому холестериновий потік спрямований до останніх. "Корисні" ліпопротеїни отримують холестеринові клітини від "поганих", після чого транспортують його в печінку для подальшої переробки в жовчні кислоти. Описаний процес називають єдиним природним способом виведення холестерину з організму, тому для здоров'я серця та судин рекомендують завжди підтримувати оптимальний рівень ЛПВЩ у плазмі крові.

Модифікації ліпопротеїнів

Для визначення ризику розвитку серцево-судинних захворювань мають значення як самі ліпопротеїди, а й їх модифіковані форми. Ліпопротеїди можуть бути модифіковані зі звичайних фракцій, створюючи патологічні сполуки. Основними причинами цього процесу називають:

викид клітинами вільних радикалів;
підвищена концентрація глюкози у крові;
викид у кров продуктів ліпідного обміну та деякі інші.

Виділяють такі найбільш значущі модифіковані ліпопротеїни:

Ліпопротеїн (а) – це особливий вид ліпопротеїдів низької щільності, які відрізняються лише за деякими структурними особливостями. Так, до клітини ліпопротеїну (а) додатково прикріплюється поліпептидний білковий ланцюг. Це призводить до того, що на стінках судин вибірково починають накопичуватися ліпопротеїни (а) і розвивається запальний процес у них.
Окислені ЛПНГ. В результаті надходження в кров великої кількості вільних радикалів ліпіди мембран ЛПНЩ окислюються і в них впроваджуються продукти перекисного окиснення ліпідів. Цей процес ініціює появу пінистих клітин, які стають будівельним матеріалом. атеросклеротичних бляшок.
Гліковані ЛПНГ. При приєднанні глюкози до білків ліпопротеїнів низької густини змінюється структура останніх. Вони модифікуються і в новій структурі здатні затримуватися в кров'яному руслі, піддаючись додатковому окиснення і відкладаючись на стінках судин.
Дрібні, щільні ЛПНГ. Їх відносять до найважливішої групи модифікованих атерогенних сполук. Вони містять достатню кількість холестерину та фосфоліпідів, при цьому за структурою схожі з артеріальними клітинами. Внаслідок складної біохімії з мпЛПНП вивільняються всі фосфоліпіди та холестерин, які згодом відкладаються на ендотелії судин.
Модифіковані ЛПВЩ. У процесі синтезу ЛПВЩ у клітинах печінки деякі сполуки вивільняються з дефектами, властивості яких переводять модифіковані ЛПВЩ з розряду антиатерогенних до атерогенних.

Наявність названих комплексів у плазмі крові призводить до порушення жирового обміну в організмі, що загрожує атеросклеротичними змінами судин. Розпізнати модифіковані ліпопротеїди можна за допомогою розгорнутої ліпідограми. Таке дослідження обов'язково має проводитися за підозри на тяжкі порушення ліпідного обміну в організмі, а також за їх спадкових форм.

Норми вмісту в крові

Найважливішим способом визначення ризику серцево-судинних захворювань є біохімія крові. Для кожної фракції ліпопротеїдів підраховано норми; якщо результат перевищуватиме або принижуватиме їх, це говорить про необхідність проведення додаткових досліджень з метою підтвердження наявних захворювань. Норми ліпопротеїдів у крові представлені у наступній таблиці:

Для жінок ці показники мають норми, що пов'язані з деякими особливостями жіночого організму. Так, сюди можна віднести меншу масу тіла, особливий гормональний фон (зокрема, вміст у крові інгібіну В та фолікулостимулюючого гормону) та відповідні особливості обмінних процесів в організмі. Тому для жінок така таблиця виглядатиме так:

Якщо отримані результати незначно відрізняються від норми, то запобігти атеросклерозу та нормалізувати ліпідний обмін допоможе корекція харчування. Інакше може знадобитися серйозна медикаментозна терапія.

Відзначено, що досить часто у жінок у період вагітності, перші 6 тижнів після пологів, перименопаузи та менопаузи дані показники можуть значно відрізнятися від нормальних значень. Такі результати можна зарахувати до варіанту норми (з урахуванням індивідуальних особливостей), якщо пацієнтка не має в анамнезі захворювань печінки, щитовидної залози, гіпофізу, нирок та деяких інших органів.

Підвищення атерогенних фракцій ліпопротеїдів (ЛПНЩ, ЛПДНЩ), а також зниження ліпопротеїдів високої щільності у чоловіків та жінок може говорити про наявність наступних захворювань:

атеросклероз;
стенокардія;
інфаркт міокарда;
будь-який із типів гіперліпідемій;
спадкові гіперліпідемії та гіперхолестеринемії;
порушення вироблення гормонів щитовидної залози як у бік збільшення, і зниження;
захворювання гіпофіза;
захворювання нирок (нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність та ін.);
хвороби печінки (хронічна печінкова недостатність, порфірія, деякі типи гепатиту);
захворювання підшлункової залози, зокрема панкреатит та злоякісне утворення;
алкогольна інтоксикація;
ожиріння;
патології обміну речовин (наприклад, подагра)

Для підтвердження більшості з перерахованих патологій недостатньо лише проведення біохімії крові, потрібні й інші діагностичні дослідження. Варто розуміти, що деякі стани (наприклад вагітність) або прийом медикаментозних препаратів можуть вплинути на результат біохімії крові. Тому такі особливості варто обговорити з лікарем, оскільки вони мають бути зазначені у напрямі на аналіз крові. Навіть якщо жінка приймає протизаплідні таблеткипотрібно або на два тижні скасувати їх прийом або вказати цей факт у бланку при проходженні ліпідограми.

Атерогенні та антиатерогенні фракції ліпопротеїдів

В останні роки відзначено велике поширення атеросклерозу, який пов'язаний насамперед з розвитком в організмі захворювання на геперліпопротеїнемію та гіперхолестеролемію, яка зазвичай супроводжує даний стан. Встановлено, що розвиток атеросклерозу безпосередньо пов'язаний із підвищенням у крові атерогенних ліпопротеїнів – ЛПНГ та ЛПДНЩ (це найбільш атерогенні ліпідні сполуки). При цьому знижується концентрація у плазмі крові ліпопротеїдів високої щільності – єдиних антиатерогенних фракцій ліпопротеїдів.

До атерогенних ліпопротеїнів також відносять ЛПСШ, але їх концентрація в крові не така важлива в процесі оцінки ризику атеросклерозу, оскільки ці фракції є проміжними ліпідами.

Як вже було описано раніше, фракція ЛПНГ здійснює транспорт ендогенного холестерину до периферичних тканин, у ЛПВЩ проробляють зворотну роботу - вивільняють холестеринові клітини з ліпопротеїдів низької щільності і клітин організму, після чого доставляють їх в печінку для подальшої переробки в жовч. . З цієї причини оптимальний рівень антиатерогенних фракцій ліпопротеїдів такий важливий для ліпідного обміну та запобігання утворенню атеросклеротичних бляшок на стінках судин.

Розглядаючи хіломікрони, варто відзначити, що самі ці комплекси не мають атерогенних властивостей. Однак їх залишкові компоненти можуть бути атерогенними.

Для визначення ризику розвитку серцево-судинних захворювань використовують коефіцієнт атерогенності, який розраховується за такою формулою:

КА=(Загальний холестерин – ЛПВЩ)/ЛПВЩ.

У нормі у чоловіків та жінок цей індекс повинен перебувати у діапазоні 2-3 одиниць. Якщо він більше трьох – це говорить про високий ризик атеросклерозу. Пацієнти з результатом більше 5 повинні розуміти, що атеросклеротичні процеси вже протікають у судинах. Якщо цей показник менший за два, то особливих порушень з боку ліпідного обміну в організмі не спостерігається, але такий результат може бути спровокований деякими іншими захворюваннями (наприклад, нирок, печінки тощо).

Для оцінки стану свого здоров'я лікарі рекомендують здавати біохімію крові щорічно, а її розширену форму, де визначаються всі ліпопротеїни плазми – раз на 5 років. Це дозволить своєчасно виявити порушення ліпідного обміну та вжити відповідних заходів для запобігання розвитку тяжких захворювань серцево-судинної системи.

Знайшли помилку у тексті?Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, І ми найближчим часом все виправимо!

Ліпопротеїни – це сферичні частинки, в яких можна виділити гідрофобну серцевину, що складається з тригліцеридів (ТРГ) та ефірів холестерину (ЕХС) та амфіфільну оболонку, у складі якої – фосфоліпіди, гліколіпіди та білки.

Білки оболонки називаються апобілками. Холестерин (ХС) зазвичай займає проміжне положення між оболонкою та серцевиною. Компоненти частки пов'язані слабкими типами зв'язків і у стані постійної дифузії – здатні переміщатися друг щодо друга.

Основна роль ліпопротеїнів – транспорт ліпідів, тому виявити їх можна у біологічних рідинах.

При вивченні ліпідів плазми крові виявилося, що їх можна розділити на групи, оскільки вони відрізняються одна від одної за співвідношенням компонентів. У різних ліпопротеїнів спостерігається різне співвідношення ліпідів та білка у складі частинки, тому різна і щільність.

Ліпопротеїни розділяють за щільністю методом ультрацентрифугування, при цьому вони не осаджуються, а спливають (флотують). Мірою спливання є константа флотації,що позначається S f (сведберг флотації). Відповідно до цього показника розрізняють такі групи ліпопротеїнів:

Ліпопротеїни можна розділити і методом електрофорезу. При класичному лужному електрофорезі різні ліпопротеїни поводяться по-різному. При розміщенні ліпопротеїнів в електричному полі хіломікрони залишаються на старті. ЛОНП і ЛПП можна виявити у фракції пре-глобулінів, ЛНП - у фракції -глобулінів, а ЛВП - -глобулінів:

Визначення ліпопротеїнового спектра плазми застосовується в медицині для діагностики атеросклерозу.

Всі ці ліпопротеїни відрізняються за функцією.

1. Хіломікрони (ХМ)- утворюються в клітинах кишечника, їх функція: перенесення екзогенного жиру з кишечника в тканини (в основному - жирову тканину), а також - транспорт екзогенного холестерину з кишечника в печінку.

2. Ліпопротеїни Дуже Низька Щільність (ЛОНП)- утворюються в печінці, їх роль: транспорт ендогенного жиру, синтезованого в печінці з вуглеводів, жирову тканину.

3. Ліпопротеїни Низької Щільності (ЛНП)- утворюються у кровоносному руслі з ЛОНП через стадію утворення Ліпопротеїнів Проміжної Щільності (ЛПП). Їхня роль: транспорт ендогенного холестерину в тканини.

4. Ліпопротеїни Високої Щільності (ЛВП)- утворюються в печінці, основна роль - транспорт холестерину з тканин у печінку, тобто видалення холестерину з тканин, а далі холестерин виводиться із жовчю.

При визначенні вмісту в крові ліпопротеїнів різної густини їх зазвичай поділяють методом електрофорезу. При цьому ХМ залишаються на старті, ЛОНП опиняються у фракції пре-глобулінів, ЛНП та ЛПП знаходять у фракції -глобулінів, а ЛВП - 2-глобулінів. Якщо у крові підвищений вміст -глобулінів (ЛНП) – це означає, що холестерин відкладається у тканинах (розвивається атеросклероз).

Загальна характеристика апопротеїнів у складі ліпопротеїнів плазми.

Апопротеїн	Ліпопротеїн	Мовляв. маса	Властивості
	ЛПВЩ, хіломікрони		Активатор ЛХАТ
	ЛПВЩ, хіломікрони		Два однакові мономери, пов'язані через дисульфідний місток
	ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ЛВПП		Ліганд для рецептора до ЛПНГ; синтезується у печінці
	Хиломікрони та уламки хіломікронів		Синтезується у кишечнику
	ЛПДНЩ, ЛПВЩ		Можливий активатор ЛХАТ (?)
	ЛПДНЩ, ЛПНЩ, хіломікрони		Активатор позапечінкової ліпопротеїнліпази
	ЛПДНЩ, ЛПВЩ, хіломікрони		Різні форми, що містять сіалову кислоту
			Білок, що переносить ЕХ
	ЛПДНЩ, ЛПВЩ, хіломікрони, уламки хіломікронів		Ліганд для рецепторів, що взаємодіють з уламками ХМ