Цукровий діабет - захворювання, при якому організм втрачає здатність використовувати глюкозу для отримання енергії, в результаті порушення кількісного рівня гормону інсуліну або зниження чутливості до його дії. Є одним із найпоширеніших хронічних захворювань. Іноді схильність до захворювання передається у спадок. Чинники ризику залежить від типу захворювання.
Цукровий діабетхарактеризується або недостатньою секрецією гормону інсуліну підшлунковою залозою, або стійкістю клітин організму до його дії. При цукровому діабетіКлітини змушені використовувати інші джерела енергії, що може призвести до появи в організмі токсичних побічних продуктів метаболізму. Невикористана глюкоза накопичується в крові та сечі, що проявляється такими симптомами, як прискорене сечовипускання та спрага.
Лікування хвороби спрямовано встановлення контролю за рівнем цукру в крові. Приблизно 10% пацієнтів, які проходять лікування з приводу цукрового діабету, залежить від ін'єкцій інсуліну, що вони роблять собі самі протягом усього життя. Інші хворі потребують ретельно підібраної дієти і часто — пероральних цукрознижувальних препаратів. Дотримання цих заходів дає можливість більшості хворих вести нормальний спосіб життя. До ускладнень цукрового діабету входять захворювання очей, нирок, серцево-судинної та нервової системи. Крім того, цукровий діабетпослаблює імунну систему організму, що підвищує сприйнятливість людини до інфекцій, таких як цистит. Захворювання зазвичай носить хронічний характер, методів лікування, що призводять до повного одужання, на даний момент не існує.
Існує дві основні форми цукрового діабету: цукровий діабеттипу I та типу II.
Цукровий діабеттипу I. Розвиток хвороби зазвичай відбувається стрімко у дитячому чи юнацькому віці. Не виключаючи важливість дотримання дієти, цей тип цукрового діабетунеобхідно лікувати за допомогою ін'єкцій інсуліну.
Цукровий діабеттипу ІІ. Це більш поширений тип діабету. При даній формі підшлункова залоза продовжує виробляти інсулін, але клітини тіла втрачають чутливість до його дії. Цією формою діабету в основному страждають люди старше 40 років, хвороба більш поширена серед людей з надмірною вагою. Захворювання розвивається повільно, часто воно протікає непомітно протягом багатьох років. Іноді хворобу вдається контролювати виключно за допомогою корекції дієти, хоча може виникнути потреба у пероральних гіпоглікемічних препаратах та рідко – в ін'єкціях інсуліну.
Цукровий діабетіноді може розвинутись під час вагітності. Це захворювання, зване діабет вагітних, зазвичай лікується за допомогою інсуліну, що дозволяє підтримувати здоров'я матері та дитини. Діабет вагітних після пологів зазвичай зникає, проте у жінок, які його перенесли, підвищується ризик розвитку діабету типу ІІ у майбутньому.
Цукровий діабеттипу I зазвичай викликається патологічною реакцією організму, під час якої імунна система руйнує клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін. Причини, що викликають початок цього процесу, на даний момент точно не відомі, хоча до них може входити вірусна інфекція. У деяких випадках руйнування тканин, що виробляють інсулін, відбувається після запалення підшлункової залози.
У розвитку діабету також може грати роль генетичний чинник, попри складність моделі передачі патології у спадок. У дитини, батьки якої страждають цукровим діабетомтипу I, ризик розвитку захворювання великий. Проте батьки більшості дітей з цукровим діабетомцього типу цим захворюванням не страждають.
Причини, що викликають діабет типу II, вивчені менш добре, хоча важливу роль тут грають генетичний фактор та ожиріння. Цукровий діабеттипу II є проблемою для суспільства, яка стає все гострішою через широке поширення захворювання, а також через збільшення кількості їжі, що поглинається на частку населення, що призводить до збільшення кількості людей з надмірною вагою.
Комбінація зайвої огрядності, підвищеного кров'яного тиску, діабету та високого рівня холестерину зветься метаболічного синдрому.
До основних симптомів обох формцукрового діабету входить:
Прискорене сечовипускання;
Жага та сухість у роті;
Порушення сну, викликані потребою часто відвідувати туалет;
зниження працездатності;
Розлад зору.
При цукровому діабетітипу I також може спостерігатись втрата ваги. У деяких пацієнтів першою ознакою захворювання виявляється розвиток кетоацидозу. До симптомів кетоацидозу може входити:
Нудота та блювання, іноді у поєднанні з болем у ділянці живота;
Сонливість;
Запах ацетону із рота;
Сплутаність свідомості.
Прояв таких симптомів вимагає невідкладної медичної допомоги, т.к. їх розвиток за відсутності невідкладних заходів призводить до тяжкого зневоднення та коми. До невідкладних медичних заходів входить внутрішньовенне вливання рідини для корекції зневоднення та відновлення хімічного балансу крові, а також ін'єкції інсуліну для того, щоб клітини могли всмоктувати цукор із крові.
Цукровий діабетможе призводити до розвитку як короткочасних, і хронічних ускладнень. Короткочасні ускладнення зазвичай добре піддаються лікуванню, але перебіг хронічних ускладнень вдається контролювати важко, які прогресування може призвести до передчасної смерті пацієнта.
Короткострокові ускладнення.Погано компенсований або залишений без лікування цукровий діабеттипу I може призводити до розвитку кетоацидозу, симптоми якого наведені вище.
Одним із найпоширеніших ускладнень при лікуванні діабету обох типів є гіпоглікемія – стан, при якому рівень цукру в крові знижується до небезпечних значень. Гіпоглікемія часто викликається поганою збалансованістю між кількістю їжі та дозами інсуліну. Захворювання частіше спостерігається у пацієнтів з діабетом типу I, але може розвинутись і у хворих на діабет типу II, які приймають похідні сечовини. Залишена без медичної допомоги гіпоглікемія призводить до втрати свідомості та коми.
Хронічні ускладнення.Хронічні ускладнення цукрового діабету, що становлять основну загрозу здоров'ю пацієнтів із цим захворюванням, зрештою виникають навіть у пацієнтів із добре компенсованою хворобою. Ретельний контроль за рівнем цукру в крові знижує ризик розвитку подібних проблем, а раннє виявлення допомагає встановити контроль за їх перебігом.
У людей, які страждають цукровим діабетом, підвищений ризик розвитку судинних захворювань Великі кровоносні судини можуть бути уражені атеросклерозом - основна причина, що викликає ішемічну хворобу серця та інсульт. Підвищений рівеньхолестерину в крові, який сприяє розвитку атеросклерозу, часто зустрічається серед пацієнтів з цукровим діабетом. Крім того, діабет часто виявляється пов'язаний з гіпертонією – іншим фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань.
Іншим хронічним ускладненням цукрового діабетує ураження дрібних кровоносних судин у всіх тканинах та органах. Крім того, діабет збільшує ризик розвитку катаракти.
Якщо внаслідок діабету виявляється порушення кровопостачання нервів, можливе ураження нервових закінчень. При цьому може спостерігатися поступова втрата чутливості, що починається з кистей рук і ступнів, що іноді передається вище по всій кінцівці. До симптомів також може входити запаморочення у положенні стоячи та розлади ерекції у чоловіків. Втрата чутливості у поєднанні з поганим кровопостачанням робить ноги більш сприйнятливими до утворення виразок та розвитку гангрени.
Ураження дрібних кровоносних судин нирок може призвести до розвитку хронічної ниркової недостатності або її прогресування аж до кінцевої стадії недостатності, яка потребує довічного діалізу або пересадки нирки.
Спочатку лікар направить пацієнта здати сечу на аналіз, щоб визначити наявність цукру. Діагноз підтверджується за допомогою аналізу крові, що дозволяє перевірити рівень цукру, що міститься в ній. Якщо показання цукру в крові виявляється у прикордонних межах, пацієнт може повторити аналіз крові зранку натще. Крім того, пацієнт може здати кров на визначення рівня глікозильованого гемоглобіну - зміненої форми пігменту в червоних кров'яних тільцях, концентрація якого також виявляється підвищеною за високих показань рівня цукру в крові протягом декількох тижнів або місяців.
Для кожного пацієнта, який страждає цукровим діабетом, основна мета лікування повинна полягати у підтримці рівня цукру на крові у межах допустимих показників. Лікування зазвичай потрібно проводити протягом усього життя, і пацієнт буде змушений щодня з повною відповідальністю вирішувати питання про коригування дієти та доз медикаментів.
Цукровий діабеттипу I. Ця форма захворювання практично завжди лікується за допомогою інсулінотерапії. Інсулін доступний у різних формах, включаючи швидкодіючі форми, форми пролонгованої дії і поєднання обох форм. Режим лікування вимагає індивідуального підбору, він може складатися із поєднання інсулінотерапії та пероральних гіпоглікемічних препаратів. Пацієнт може навчитися робити собі ін'єкції інсуліну, підбирати дієту і вимірювати рівень цукру в крові, як це описано нижче. Якщо діабет важко піддається контролю, пацієнту може бути встановлена інсулінова помпа, яка постачає інсулін через катетер, вживлений під шкіру.
Єдиним способом, що дозволяє повністю вилікувати цукровий діабеттипу I є пересадка підшлункової залози, але ця операція не знайшла широкого застосування, т.к. існує ймовірність відторгнення організмом пересадженого органу і, внаслідок цього, потреби все подальше життя приймати медикаменти, що пригнічують імунну відповідь організму.
Цукровий діабеттипу ІІ. Багато людей, які страждають на цей тип захворювання, можуть регулювати рівень цукру в своїй крові за допомогою регулярних фізичних вправ і здорової дієти, спрямованої на досягнення ідеальної ваги.
Необхідно підтримувати вживання жирів на низькому рівні, а також отримувати потрібну енергію зі складних вуглеводів, щоб звести коливання цукру в крові до мінімуму. Дієта повинна забезпечувати щоденне фіксоване споживання калорій, з постійними пропорціями білків, вуглеводів і жиру.
Крім того, пацієнт повинен регулярно вимірювати рівень цукру в крові. Якщо тільки дотримання дієти виявляється недостатньо для підтримки нормального рівняцукру, пацієнту додатково може бути виписано одне або кілька цукрознижувальних ліків. Ймовірно, лікування буде розпочато з препаратів у пероральній формі, таких як похідні сульфанілсечовини, які стимулюють виділення інсуліну підшлунковою залозою, або метформіну, що допомагає тканинам організму засвоювати глюкозу. Інші нові препарати, такі як піоглітазон або росиглітазон, можуть знижувати рівень цукру, покращуючи сприйнятливість клітин до його впливу.
Цукровий діабетможе бути причиною передчасної смерті пацієнта, як правило, внаслідок ускладнень з боку серцево-судинної системи. Проте успішний контроль над рівнем цукру в крові у поєднанні зі здоровим способом життя спрощує досягнення компенсації захворювання, що дозволяє страждаючим їм людям зберігати практично нормальний спосіб життя.
Цукровий діабет 1 типу (код за МКХ-10 - Е10) - це хронічна аутоімунна хвороба ендокринної системи організму, для якої характерно підвищений вміст цукру в крові.
Діабет 1 типу (інсулінозалежний) розвивається через неможливість В-клітин (найпоширеніші ендокринні клітини підшлункової) виробляти інсулін. Також цю хворобу називають ювенільним діабетом.
Розрізняють ідіопатичний та аутоімунний діабет.
Ідіопатичний – це форма захворювання, яка не має відомих причин. Йому схильна переважно населення африканських і азіатських країн. Потреба в терапії інсуліном у них може зникати та з'являтися.
Аутоімунний діабет характеризується збоєм роботи імунної системи, внаслідок чого антитіла атакують B-клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін, приймаючи їх за чужорідні. Зміни, що змушують уражати В-клітини, зумовлені впливом на них вірусів.
У МКБ-10 ЦД першого типу належить до класу: «Хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин» та має код Е10.
Цукровий діабет 1 типуЦікаво знати! Діабет 1 типу зустрічається лише у 7% випадків і прогресує ще у підлітковому віці.
До ЦД наводять такі зміни в клітинах підшлункової:
- Наявність генетичної схильності, потужні стреси, віруси Коксакі (ентеровіруси, що найчастіше вражають дітей).
- Імунна система починає атакувати В-клітини, які вважає чужорідними.
- Відкидаються відростки залози.
- В-клітини гинуть через що розвивається ювенільний діабет.
Сама ж хвороба розвивається за таким алгоритмом:
- Коли кількість інсуліну падає нижче за норму, тканини печінки втрачають можливість засвоювати глюкозу.
- Як наслідок, її рівень у крові сильно зростає.
- Почастішає сечовипускання - організм намагається вивести надлишок глюкози. Можливе зневоднення. Разом із сечею людина втрачає солі та корисні мікроелементи.
- В організмі стимулюється розпад жирів та білків, які потрапляють у кров.
- Печінка переробляє в кетонові тіла (продукти обміну речовин) – переважно в ацетон.
Важливо! Якщо рівень цукру не був вчасно знижений, ацетон у великій концентрації почне отруювати всі тканини та внутрішні органи, що призводить до коми.
Причини
Розглядають кілька причин розвитку діабету 1 типу:
| Причина | Опис |
|---|---|
| Спадковість | Якщо один із батьків страждав від цієї недуги, то ймовірність розвитку ювенільного цукрового діабету у дитини становить 10%. |
| Вплив вірусів | Віруси Коксакі осідають у підшлунковій, змушуючи імунну систему атакувати їх, тим самим викликаючи ураження і самих клітин, що виділяють інсулін. |
| Лікарські засоби | Стрептозоцин – ефективний засібпроти раку підшлункової. Вкрай токсична речовина, що знищує B-клітини. Крім того, ураження залози викликають такі препарати, як нікотинова кислота, антидепресанти, анальгетики, Цитоксин, Вакор та інші |
Симптоми
ЦД 1 типу характеризується гостро вираженою симптоматикою:
- прискорене сечовипускання, що викликає зневоднення та сильну спрагу;
- підвищена пітливість у нічний час доби;
- втрата ваги;
- постійний голод;
- різкі зміни настрою;
- загальна слабкість організму;
- швидка стомлюваність;
- погіршення зору.
Симптоми ювенільного діабету у чоловіків мають деякі відмінності від прояву недуги у жінок. У сильної статі спостерігається:
- зниження потенції;
- скупчення жиру в області тазу та живота;
- Випадання волосся на голові.
Прояви ЦД у чоловіків обумовлені зниженням вироблення ендокринною системою тестостерону – гормону, який впливає на статеву активність та зростання волосся.
У жінок спостерігаються і додаткові прояви ювенільного діабету, наприклад, молочниця (ЦД створює сприятливе середовище для розвитку грибкових інфекцій), для якої характерні такі прояви:
- біль під час сечовипускання та статевого акту;
- неприємний запах;
- білі виділення.
Якщо ж не контролювати рівень цукру, то, як ускладнення, розвивається діабетичний кетоацидоз (висока концентрація ацетону в крові та тканинах), який супроводжується наступною симптоматикою:
- порушення апетиту;
- постійна нудота та блювання, викликана інтоксикацією організму;
- млявість;
- непритомність;
- зневоднення;
- запах ацетону в сечі та з рота.
Діагностика
Насамперед лікар робить аналізу на рівень цукру в крові або на . Спочатку перевіряють концентрацію глюкози натще, а потім проводять вимірювання вже після їди.
Загальний та біохімічний аналіз крові дозволяють зрозуміти, на якій зараз стадії ЦД знаходиться хворий. Обов'язковими є методи інструментальної діагностики:
- офтальмоскопія (огляд очей, що дозволяє побачити візуально стан судин, які зазвичай пошкоджені при діабеті);
- рентген органів грудної клітки (дозволяє зрозуміти стан внутрішніх органів та судин);
- електрокардіографія.
Для хворих на цукровий діабет 1 типу характерне зниження маси тіла, тоді як для діабетиків 2 типу – збільшення. Підвищення глюкози у крові призводить до різкого збільшення запасів енергії як жиру.
Лікування
Вилікувати ЦД 1 типу неможливо, оскільки він інсулінозалежний.
Для контролю хвороби та коригування терапії важливо відвідувати ендокринолога чотири рази на рік. Купірування захворювання виглядає наступним чином:
- Ін'єкції інсуліну перед їдою.
- Дієта спрямована на контроль рівня глюкози у крові. Слід вживати продукти з мінімальною кількістю цукру. Також важливо відмовитися від смаженого, жирного, солоного.
- Регулярні фізичні вправи (дозволяють не набирати зайву вагу).
- Повна відмова від куріння та алкоголю (спиртне викликає різкі стрибки цукру, що викликає гіперглікемічну та гіпоглікемічну кому).
ЦД 2 типу- хронічне захворювання, спричинене переважною інсулінорезистентністю та відносною інсуліновою недостатністю або переважним дефектом секреції інсуліну з інсулінорезистентністю або без неї. ЦД 2 типу становить 80% всіх випадків ЦД.
Код міжнародної класифікації хвороб МКБ-10:
- E11 - Інсуліннезалежний цукровий діабет
Статистичні данні
- 300: 100 000 населення. Переважаючий вік – як правило, після 35 років. Переважна стать - жіноча. ЦД 2 типу - найчастіша форма ЦД (80-90% випадків).Діабет цукровий 2 типи: Причини
Фактори ризику
Генетичні фактори (див. нижче) та ожиріння. Конкордантність для однояйцеві близнюків становить 100%.ЦД, тип 2 (*138430, 2q24. 1, дефект гена ферменту гліцерол - 3 - фосфат дегідрогенази - 2 GPD2) . Мітохондріальна гліцеролфосфат дегідрогеназа (КФ 1. 1. 99. 5) розташована на зовнішній поверхні внутрішньої мітохондріальної мембрани і каталізує односпрямоване перетворення гліцерол - 3 - фосфату в дигідроксиацетонфосфат. Мітохондріальна гліцеролфосфат дегідрогеназа - ключовий компонент чутливості до глюкози b-клітин підшлункової залози. Недостатність цього ферменту робить внесок у погіршення стимульованого глюкозою викиду інсуліну в декількох тваринних моделях ЦД 2 типу.
ЦД, тип 2 (*138033, 17q25, дефект гена рецептора до глюкагону GCGR).
Дефекти гена рецептора інсуліну. ЦД 2 типу з акантозом шкіри чорніючим (*147670, 19p13. 2, дефект гена рецептора інсуліну INSR, Â). Клінічно: лепречаунізм, у молодих жінок – вірилізація, полікістоз яєчників, гіпертрофія клітора, порушення менструального циклу; вузький череп; ліподистрофія; гіпертрофія кінцівок; брахідактилія; екзофтальм; генералізований гіпертрихоз. Лабораторно: гіперпролактинемія та гіперглікемія. Синдром Рабсона Менденхолла (# 262190, r). ЦД 2 типу у поєднанні з гіперплазією епіфіза та іншими аномаліями (прогнатія, дисплазія зубів, гірсутизм, акантоз шкіри чорніє та ін). ЦД 2 типу (*147545, 2q36, дефект гена IRS1). ЦД, рідкісна форма (*176730, 11p15. 5, ген INS, Â).
Юнацький діабетз початком у зрілому віці - гетерогенна форма ЦД 2 типу, що виявляється до 25 років (13% випадків ЦД 2 типу у європеоїдів). Юнацький ЦД з початком у зрілому віці, тип 1 (125850, 20q13, дефект гена MODY1, Â). Юнацький ЦД з початком у зрілому віці, тип 2 (125851, хр. 7, дефект гена глюкокінази GCK, 138079, Â). Юнацький діабетз початком у зрілому віці, тип 3 (#600496, 12q24. 2, дефекти генів TCF1, HNF1A, MODY3, ).
Патогенез
Зниження чутливості тканин до інсуліну призводить до гіперінсулінемії, посилення ліпогенезу та прогресування ожиріння. Патогенез артеріальної гіпертензії при ЦД 2 типу недостатньо зрозумілий. Відомо, що гіперінсулінемія сприяє реабсорбції натрію в ниркових канальцях, підвищує симпатичну активність, викликає гіпертрофію ГМК судин (за рахунок мітогенної дії) і збільшує транспорт кальцію в чутливі до інсуліну ГМК, проте гіперінсулінемія per se (наприклад, при інсулі що наводить на думку про особливу роль інсулінорезистентності у розвитку артеріальної гіпертензії.Діабет цукровий 2 типу: Ознаки, Симптоми
Клінічні прояви
Поступовий початок захворювання. Симптоматика виражена слабо (відсутність схильності до кетоацидозу). Часте поєднання з ожирінням (80% хворих на ЦД) та артеріальною гіпертензією.
Захворюванню часто передує синдром інсулінорезистентності (метаболічний синдром): ожиріння, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія та дисліпідемія (висока концентрація тригліцеридів та низька концентрація холестерину ЛПВЩ), а також часто гіперурикемія.
Сімейний анамнез хворих часто обтяжений за такими захворюваннями, як ЦД, артеріальна гіпертензія та ІХС.
Атеросклероз - найчастіше ускладнення ЦД 2 типу: ішемічна хвороба серця, атеросклероз судин нижніх кінцівок, головного мозку (з можливим розвитком інсульту) та інших великих судин.
Діабет цукровий 2 типи: Діагностика
Діагностика
- Див. Діабетцукровий.Діабет цукровий 2 типи: Методи лікування
Лікування
Загальна тактика
Лікування ЦД 2 типу складається з чотирьох компонентів: . дієтотерапії. фізичних навантажень. призначення пероральних цукрознижувальних препаратів. інсулінотерапії.Критерії компенсації вуглеводного обміну при ЦД 2 типу.Компенсація. HbA1c 6-6,5%. глікемія натще - 5-5, 5 ммоль/л. постпрандіальна глікемія< 7, 5 ммоль/л. гликемия перед сном — 6- 7 ммоль/л. Субкомпенсация. HbA1c 6, 6- 7% . гликемия натощак — 5, 6- 6, 5 ммоль/л. постпрандиальная гликемия — < 7, 5- 9 ммоль/л. гликемия перед сном — 7, 1- 7, 5 ммоль/л. Декомпенсация. HbA1c >7%. глікемія натще -> 6, 5 ммоль/л. постпрандіальна глікемія -> 9 ммоль/л. глікемія перед сном -> 7, 5 ммоль/л.
Дієтотерапія
Дієта №9 - базова терапія для хворих на ЦД 2 типу. Головна мета – зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням. Дотримання дієти часто призводить до нормалізації метаболічних порушень при ЦД 2 типу.
При надмірній масі тіла низькокалорійна дієта (£ 1800 ккал).
Обмеження легкозасвоюваних вуглеводів (солодощі, мед, солодкі напої).
Рекомендований склад їжі за кількістю калорій (%). складні вуглеводи (макарони, крупи, картопля, овочі, фрукти) 50-60%. насичені жири (молоко, сир, тваринний жир)< 10% . полиненасыщенные жиры (маргарин, растительное масло) < 10% . белки (рыба, мясо, птица, яйца, кефир, молоко, сыр, творог) < 15% . рекомендованы продукты, богатые клетчаткой. алкоголь — не >20 г/сут (з урахуванням калорійності). помірне споживання цукрозамінників. за наявності артеріальної гіпертензії необхідно обмежити споживання кухонної солі до 3 г на добу.
Фізична активність
Індивідуальний підбір з урахуванням віку хворого, наявності ускладнень та супутніх захворювань.
Однією з основних умов є регулярність фізичних навантажень (наприклад, ходьба щодня 30 хв, плавання по 1 год 3 р/тиждень).
Слід пам'ятати, що інтенсивні фізичні навантаження можуть викликати гострий або відстрочений гіпоглікемічний стан, тому режим навантажень слід відпрацьовувати при самоконтролі глікемії; при необхідності слід коригувати дози цукрознижувальних засобів перед навантаженням.
При концентрації глюкози у крові > 13-15 ммоль/л фізичні навантаження не рекомендовані.
Лікарська терапія
Препарати вибору – пероральні гіпоглікемічні ЛЗ. Їх застосовують при легкому чи помірному ступені тяжкості захворювання, коли рівень глюкози плазми крові не вдається контролювати лише однією дієтою. Препарати можна приймати під час їди, крім гліпізиду, який слід призначати за 30 хв до їди. Починають з низької дози з поступовим збільшенням з інтервалами приблизно в 1 тиждень до досягнення зниження концентрації глюкози або до максимальної дози.
Препарати вибору – пероральні протидіабетичні препарати II покоління (похідні сульфонілсечовини). Глібенкламід - по 1, 25-20 мг на добу в 1-2 прийоми (до 10 мг на добу - в 1 прийом у першій половині дня). Гліпізид - по 2, 5 - 40 мг на добу в 1 - 2 прийоми (до 20 мг на добу - в 1 прийом у першій половині дня). Пероральні протидіабетичні препарати І покоління нині не застосовують. Протипоказання. ЦД 1 типу. Кетоацидоз. Вагітність. Алергія на препарат в анамнезі. Побічні ефекти. Гіпоглікемія. Причини: надмірна доза, взаємодія з потенціюючими діями сульфонілсечовини ліками, ураження нирок, печінки, зриви дієти. Тривала гіпоглікемія, особливо внаслідок лікування хлорпропамідом, потребує госпіталізації та внутрішньовенного вливання глюкози протягом декількох днів. Іноді, особливо при застосуванні хлорпропаміду, спостерігають гіперчутливість до алкоголю, що нагадує реакцію на дисульфірам. Гіпонатріємія (частіше при лікуванні хлорпропамідом; не викликають гліпізид та глибурид) може виникнути внаслідок потенціювання дії АДГ на ниркові канальці. Рідкісні побічні ефекти: шкірні реакції, шлунково-кишкові симптоми та пригнічення кісткового мозку. Лікарська взаємодія. Дія пероральних протидіабетичних препаратів потенціюють саліцилат, клофібрат, непрямі антикоагулянти, хлорамфенікол, етанол. b - Адреноблокатори маскують симптоми гіпоглікемії (наприклад, тахікардію), а також самі викликають гіпоглікемію та гальмують відновлення нормального вмісту глюкози в крові.
Альтернативні препарати Метформін (бігуанід) - по 500-850 мг 2-3 р/добу; в даний час його рекомендують застосовувати одночасно з похідними сульфонілсечовини при лікуванні ЦД 2 типу у поєднанні з ожирінням. Протипоказаний при підвищеному ризик розвитку молочнокислого ацидозу (ниркова недостатність, застосування рентгеноконтрастних засобів, хірургічні операції, ІМ, панкреатит, гіпоксія та ін.). Необхідно з обережністю застосовувати при серцевій недостатності, алкоголізмі, хворим на літній вік, у комбінації з тетрацикліном. Акарбоза (інгібітор a - глюкозидази) по 25-100 мг 3 р/сут всередину на початку прийому їжі для попередження гіперглікемії, що розвивається після їжі. Протипоказана при нирковій недостатності, запальних захворюваннях кишечника, виразковому коліті або частковій непрохідності кишечника. Меглітініди та похідні фенілаланіну: репаглінід, натеглінід. В даний час в клінічну практику входять глітазони (тіазолідиндіони, «синситайзер» інсуліну) - піоглітазон.
Інсулінотерапію при ЦД 2 типу призначають або у поєднанні з пероральними цукрознижувальними засобами, або як монотерапію. Показання: . Неефективність дієти та максимальної дози пероральних цукрознижувальних препаратів: . HbA1c > 7, 5%. глікемія натще > 8 ммоль/л. кетоацидоз. комбінування препаратів з груп сульфонілсечовини та меглітінідів. Необхідність оперативного втручання (можливий тимчасовий переведення на інсулінотерапію).
Спостереження
за хворими на ЦД 2 типу без ускладнень. Самоконтроль глікемії (з використанням домашнього глюкометра 3-4 р/сут) - у дебюті захворювання та при декомпенсації щодня. Глікозильований гемоглобін HbA1c - 1 раз на 3 міс. Біохімічний аналіз крові (загальний білок, холестерин, тригліцериди, білірубін, АЛТ, АСТ, сечовина, креатинін, калій, натрій, кальцій) – 1 р/рік. ОАК та ОАМ - 1 р/рік. Визначення мікроальбумінурії – 2 р/рік з моменту діагностики ЦД. Контроль АТ - при кожному відвідуванні лікаря. ЕКГ – 1 р/рік. Консультація кардіолога – 1 р/рік. Огляд ніг – при кожному відвідуванні лікаря. Огляд офтальмолога (пряма офтальмоскопія з широкою зіницею) – 1 р/рік з моменту діагностики ЦД, за показаннями – частіше. Консультація невропатолога – 1 р/рік з моменту діагностики ЦД.Течія та прогноз
Натисніть тут, щоб додати коментар до: Діабет цукровий 2 типи(Захворювання, опис, симптоми, народні рецепти та лікування)
- Протоколи засідань Експертної комісії з питань розвитку охорони здоров'я МОЗ РК, 2014
- 1. World Health Organization. Definition, Diagnosis, and Classification of Diabetes Mellitus і його Complicatios: Report of a WHO consultation. Part 1: Diagnosis and Classification of Diabetes Mellitus. Geneva, World Health Organization, 1999 (WHO/NCD/NCS/99.2). 2 American Diabetes Assoсiation. Standards of medical care in diabetes 2014. Diabetes Care, 2014; 37(1). 3. Алгоритми спеціалізованої медичної допомоги хворим на цукровий діабет. За ред. І.І. Дідова, М.В. Шестакова. 6-й випуск. М., 2013. 4. World Health Organization. Застосування Glycated Haemoglobin (HbAlc) в Diagnosis of Diabetes Mellitus. Abbreviated Report of a WHO Consultation. World Health Organization, 2011 (WHO/NMH/CHP/CPM/11.1). 5. Нурбекова А.А. Цукровий діабет (діагностика, ускладнення, лікування). Навчальний посібник – Алмати. - 2011. - 80 с. 6. Базарбекова Р.Б., Зельцер М.Є., Абубакірова Ш.С. Консенсус з діагностики та лікування цукрового діабету. Алмати, 2011. 7. Дідов І.І., Шестакова М.В., Аметов А.С та ін. Консенсус ради експертів Російської асоціації ендокринологів з ініціації та інтенсифікації цукрознижувальної терапії у хворих на цукровий діабет 2 типу.// Цукровий діабет, 20 - 4. - с. 6-17. 8. Базарбекова Р.Б. Посібник з ендокринології дитячого та підліткового віку. - Алмати, 2014. - 251 с.
Інформація
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОТОКОЛУ
Список розробників протоколу із зазначенням кваліфікаційних даних:
1. Нурбекова Акмарал Асилівна, д.м.н., професор кафедри ендокринології КазНМУ ім. С.Д. Асфендіярова.
2. Аканов Жанай Айканович, к.м.н., директор Центру Діабету КазНМУ імені С.Д. Асфендіярова.
3. Ахмадьяр Нуржамал Садирівна, д.м.н., старший клінічний фармаколог АТ «ННЦМД».
Вказівка на відсутність конфлікту інтересів:ні
Рецензенти:
1. Базарбекова Римма Базарбеківна, д.м.н., професор, зав. кафедрою ендокринології АГІУВ, голова Асоціації лікарів-ендокринологів Казахстану.
Вказівка умов перегляду протоколу:перегляд протоколу через 3 роки та/або при появі нових методів діагностики/лікування з більш високим рівнемдоказовості.
Додаток 1
Методи скринінгу ЦД 2 типу [ 2, 3]
Для виявлення пацієнтів, які, можливо, мають діабет, проводиться скринінг.
Скринінг починається з визначення глікемії натще. У разі виявлення нормоглікемії або порушення глікемії натще (НГН) – більше 5,5 ммоль/л, але менше 6,1 ммоль/л по капілярній крові та більше 6,1 ммоль/л, але менше 7,0 ммоль/л за венозною плазмі призначається проведення перорального глюкозотолерантного тесту (ПГТТ)
ПГТТ не проводиться:
На тлі гострого захворювання
На тлі короткочасного прийому препаратів, що підвищують рівень глікемії (глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, тіазиди, бета-адреноблокатори та ін.)
ПГТТ слід проводити вранці на тлі не менше ніж 3-денного необмеженого харчування (більше 150 г вуглеводів на добу). Тесту має передувати нічне голодування протягом щонайменше 8-14 годин (можна пити воду). Після забору крові натщесерце випробуваний повинен не більше ніж за 5 хв випити 75 г безводної глюкози або 82,5 г моногідрату глюкози, розчинених у 250-300 мл води. Дітям навантаження становить 1,75г безводної глюкози на кг маси тіла, але з більше 75г. Через 2 години здійснюється повторний забір крові.
Показання до проведення скринінгу на безсимптомний діабет
Скринінгу підлягають всі особи, що мають ІМТ ≥25 кг/м2 та нижчеперелічені фактори ризику:
Малорухливий спосіб життя;
Родичі 1-ї лінії спорідненості, що страждають на цукровий діабет;
Етнічні популяції із високим ризиком цукрового діабету;
Жінки, що мають в анамнезі пологи великим плодом або встановлений гестаційний діабет;
Гіпертензія (≥140/90 мм рт ст або антигіпертензивної терапії);
Рівень ЛПВЩ 0,9 ммоль/л (або 35 мг/дл) та/або рівень тригліцеридів 2,82 ммоль/л (250 мг/дл);
Наявність HbAlc ≥ 5,7%, що передують порушеній толерантності до глюкози або порушеній глікемії натще;
Кардіоваскулярні захворювання в анамнезі;
Інші клінічні стани, асоційовані з інсулінорезистентністю (у тому числі ожиріння тяжкого ступеня, акантозис ніграс);
Синдром полікістозних яєчників.
Якщо тест є нормальним, необхідно повторювати його кожні 3 роки.
У разі відсутності факторів ризику, скринінг проводиться всім особам віком від 45 років. Якщо тест є нормальним, необхідно повторювати його кожні 3 роки.
Скринінг повинен проводитися у дітей старше 10 років та підлітків з ожирінням, які мають 2 та більше факторів ризику.
Додаток 2
Система НМГ використовується як сучасний метод діагностики змін глікемії, виявлення моделей і тенденцій, що повторюються, виявлення гіпоглікемій, проведення корекції лікування та підбору цукрознижувальної терапії; сприяє навчанню пацієнтів та їх участі у своєму лікуванні.
НМГ є більш сучасний і точний підхід порівняно з самоконтролем у домашніх умовах. НМГ дозволяє вимірювати рівні глюкози в міжклітинній рідині кожні 5 хвилин (288 вимірювань за добу), надаючи лікарю та пацієнту докладну інформацію щодо рівня глюкози та тенденцій зміни її концентрації, а також подає тривожні сигнали при гіпо- та гіперглікемії.
Показання щодо НМГ:
- пацієнти з рівнем HbA1c вище за цільові параметри;
- пацієнти з невідповідністю між рівнем HbA1c та показниками, зареєстрованими у щоденнику;
- Пацієнти з гіпоглікемією або у випадках підозри на нечутливість до настання гіпоглікемії;
- Пацієнти з острахом гіпоглікемії, що перешкоджає корекції лікування;
- Діти з високою варіабельністю глікемії;
- вагітні жінки;
- навчання пацієнтів та залучення до участі у своєму лікуванні;
- Зміна поведінкових установок у пацієнтів, які були не сприйнятливими до самостійного моніторингу глікемії.
Додаток 3
Заміна продуктів за системою ХЕ
1 XE - кількість продукту, що містить 15 г вуглеводів
| Молоко та рідкі молочні продукти | ||
| Молоко | 250 мл | 1 склянка |
| Кефір | 250 мл | 1 склянка |
| Вершки | 250 мл | 1 склянка |
| Кумис | 250 мл | 1 склянка |
| Шубат | 125 мл | ½ склянки |
| Хліб та хлібобулочні вироби | ||
| Білий хліб | 25 г | 1 шматок |
| Чорний хліб | 30 г | 1 шматок |
| Сухарі | 15 г | - |
| Панірувальні сухарі | 15 г | 1 ст. ложка |
| Макаронні вироби | ||
|
Вермішель, локшина, ріжки, макарони, сочини |
2-4 ст. ложки в залежності від форми виробу | |
| Крупи, борошно | ||
| Крупа будь-яка у вареному вигляді | 2 ст. з гіркою | |
| Крупа манна | 2 ст. | |
| Борошно | 1 ст. | |
| Картопля, кукурудза | ||
| Кукурудза | 100 г | ½ качана |
| Сирий картопля | 75 г | 1 штука завбільшки з велике куряче яйце |
| Картопляне пюре | 90 г | 2 ст. ложки з гіркою |
| Смажена картопля | 35 г | 2 ст. ложки |
| Морква та буряк - до 200 г не враховуються, при вживанні більше 200 г в один прийом їжі вважаються як 1 ХЕ | ||
| Фрукти та ягоди (з кісточками та шкіркою) | ||
| Абрикоси |
110 г |
2-3 штуки |
| Айва |
140 г |
1 штука |
| Ананас |
140 г |
1 шматок (поперечний зріз-1 см) |
| Кавун |
270 г |
1 шматок |
| Апельсин |
150 г |
1 штука, середній |
|
Банан |
70 г | ½ штуки, середнього |
|
Брусниця |
140 г | ст. ложок |
|
Виноград |
70 г | 12 шт. невеликих |
|
Вишня |
90 г | 15 штук |
|
Гранат |
170 г | 1 шт. великий |
|
Грейфрут |
170 г | 0,5 шт. великий |
|
Груша |
90 г | 1 шт., маленька |
|
Диня |
100 г | 1 шматок |
|
Ожина |
140 г | 8 ст. ложок |
|
Інжир |
80 г | 1 штука |
|
Ківі |
110 г | 1,5 штуки, великий |