Мамографія: норма, кіста, рак, мастопатія на знімках. Мастопатія

Оновлення: Грудень 2018

Відомо, що на цю патологію страждає більшість жінок, причому пік захворюваності відзначається в дітородному віці (близько 30 - 45 років). Фіброзно-кістозна мастопатія вважається одним з найпоширеніших захворювань у жінок, а частота її народження становить 30 - 40%, у разі наявності супутніх гінекологічних захворювань у представниць слабкої статі дана патологія досягає 58%.

Визначення терміна

Фіброзно-кістозною мастопатією або фіброзно-кістозною хворобою називають таку доброякісну дисгормональну патологію молочних залоз, при якій відзначаються як проліферативні, так і регресивні зміни в їх тканинах, внаслідок чого формується патологічне співвідношення епітеліального та сполучнотканинного компонентів.

Будова та регуляція молочних залоз

Молочна залоза відноситься до парних органів та представлена ​​трьома видами тканин. Основна – це паренхіма або залізиста тканина, в якій проходять протоки різного діаметра, залізиста тканина поділяється на часточки та частки (їх близько 15 – 20). Частки та частки поділяються стромою або сполучною тканиною, що становить каркас молочної залози. І третім видом тканини є жирова, саме в неї занурені часточки, частки та строма молочної залози. Відсоткове співвідношення паренхіми, строми та жирової тканини безпосередньо пов'язане з фізіологічним станом (віком) репродуктивної системи.

Під час виношування плода молочні залози сягають морфологічної зрілості. Розміри та маса їх збільшуються, зростає кількість часточок та проток, а в альвеолах (морфомолекулярна одиниця молочної залози) починається секреція молока. Після пологів з допомогою вироблення молока молочні залози ще більше збільшуються (у протоках часток формуються молочні синуси, у яких накопичується молоко). А після припинення лактації у грудних залозах відбувається інволюція, і строма замінюється жировою тканиною. З віком (після 40) відбувається заміна та паренхіми жировою тканиною.

Як зростання, і розвиток молочних залоз регулюються численними гормонами. Головними є , і . Також доведено роль у регуляції розвитку молочних залоз та соматотропного гормону. Основним змінам у молочних залозах під впливом гормонів підлягає паренхіма, а меншою мірою гормональному впливу піддається строма. Від співвідношення вмісту перелічених гормонів залежить стан молочних залоз. При порушенні гормонального балансу розвивається мастопатія молочних залоз.

Форми мастопатії

У сучасній медицині існує велика кількість класифікацій цього захворювання. Найбільш зручною у клінічній роботі вважається така:

Дифузна мастопатія

Вузлова мастопатія

  • ліпома;
  • фіброаденома;
  • кіста молочної залози;
  • ліпопогранульома;
  • внутрішньопротокова папілома (грубо кажучи, бородавка у чумацькому протоці);
  • гематром молочної залози;
  • ангіома.

У разі ураження обох молочних залоз говорять про двосторонню фіброзно-кістозну мастопатію, а при розвитку процесу в одній залозі – про односторонню (наприклад, кісту лівої молочної залози).

Залежно від вираженості клінічних проявів захворювання може бути легкого, помірного та вираженого ступеня.

Крім того, як дифузна, так і вузлова мастопатія можуть бути проліферуючої та непроліферуючої форми. Прогностично несприятливою є фіброзно-кістозна мастопатія (ФКМ) першої форми. У цьому випадку виникає проліферація епітелію молочних проток, що веде до утворення інтрадуктальних папілом або проліферативні зміни в епітелії внутрішніх стінок кіст, що призводить до розвитку цистаденопапіломи.

Всі описані зміни можуть призвести до злоякісних перероджень і небезпечні виникненням.

Також виділяється особлива форма молочної залози в кінці другої фази циклу, що зветься мастодинії або масталгії. Мастодінія обумовлена ​​циклічним нагрубанням залози за рахунок венозного застою та набряку строми, що призводить до різкого збільшення та хворобливості молочної залози (більше, ніж на 15%).

Причини

Етіологічні фактори та сам механізм розвитку захворювання обумовлені гормональним дисбалансом. Провідна роль формуванні мастопатії відводиться станам, у яких є дефіцит прогестерону, порушення функції яєчників і/або абсолютна чи відносна гиперэстрогения. Це пов'язано з тим, що естрогени сприяють проліферації епітелію в альвеолах, молочних ходах, посилюють активність фібробластів, що викликає проліферацію та строми. Також у механізмі формування захворювання має значення і гіперпролактинемія та надлишок простагландинів (кликають мастодинію, а потім і мастопатію). Для розвитку гормонального дисбалансу потрібна дія провокуючих факторів. Але навіть при їх існуванні мастопатія не розвивається відразу, тому що потрібно їх тривалий вплив (кілька років) та «нашаровування» одного фактора на інший. До таких провокаційних факторів відносяться:

  • раннє менархе (раннє статеве дозрівання, до 12 років, веде до швидкої гормональної перебудови, що відбивається і стан молочних залоз);
  • пізня менопауза (припинення місячних після 55 років також несприятливе для молочних залоз внаслідок тривалого гормонального впливу на їх тканини);
  • переривання вагітності (різкий гормональний спад після аборту або викидня веде до гормональних порушень та розвитку мастопатії);
  • вагітності та пологи були відсутні взагалі;
  • недовгий період лактації або категорична відмова від годування груддю;
  • спадковість (доброякісні та злоякісні захворювання грудей у ​​жінок по материнській лінії);
  • вік (старше 35);
  • стреси як причина ендокринної патології;
  • шкідливі звички;
  • травми молочних залоз, здавлення грудей тісним та незручним бюстгальтером;
  • запальні процеси молочних залоз;
  • гормональнозалежні гінекологічні захворювання (порушення циклу, ановуляція та міома, ендометріоз);
  • нестача йоду;
  • патологія печінки, щитовидки;
  • ожиріння (жирова тканина виконує функцію депо естрогенів, які надлишок призводить до гормональним порушенням);
  • пухлини гіпоталамуса та/або гіпофіза (збої у виробленні ФСГ та ЛГ ведуть до гіперестрогенії);
  • нерегулярна статеве життя чи незадоволеність у сексі, що сприяє застою крові органів тазу і, як наслідок, викликає порушення функції яєчників і гормональний дисбаланс.

Симптоми

При мастопатії симптоми та їх вираженість залежать не тільки від форми захворювання, але й від емоційного стану та характеру жінки та від наявних супутніх патологій. У клініці мастопатії переважають такі ознаки:

  • Мастодінія або болючість грудей

Больовий синдром може бути різного характеру та інтенсивності. У початковій стадії захворювання болю у грудях з'являються напередодні менструації, що багато жінок розцінюють як передменструальний синдром. Біль може бути тупим, ниючим або гострим настільки, що до грудей неможливо доторкнутися. Больовий синдром обумовлений застоєм крові у венах та набряком тканин і описується пацієнтками як нагрубання грудей. Також жінки відзначають і збільшення обсягу молочних залоз (набряк). Після менструацій біль зникає, але в міру прогресування патології біль стає постійним, змінюється лише його інтенсивність залежно від фази циклу. Виражені болі негативно позначаються і психоемоційному стані жінки. Крім порушення сну відзначається лабільність психіки, з'являється дратівливість, агресивність та плаксивість.

  • Виділення із сосків та наявність ущільнень/утворень у грудях

Виділення із сосків характерний, але не обов'язковий симптом мастопатії. Вираженість та колір виділень також варіюються. Відділяється може бути незначним і з'являтися тільки при стисканні соска або виникає самостійно, про що свідчать плями на нижній білизні. Колір виділень може бути білуватим або прозорим, або зеленим, що говорить про приєднання вторинної інфекції. Поява виділень із грудей свідчить про залучення до процесу молочних проток. Прогностично несприятливою ознакою є поява бурих чи кров'янистих виділень, що властиво злоякісним пухлинам.

Дифузна мастопатія

Вона частіше діагностується у молодих жінок, при цьому при пальпації визначаються збільшені та болючі молочні залози з грубою тяжкістю та вираженою часточкою, а також дрібна зернистість.

Вузлова мастопатія

Вузлова є наступним етапом розвитку захворювання, який настає за відсутності лікування дифузної форми патології. Пальпація молочних залоз дозволяє відчути пальцями окрему або окремі ділянки ущільнення або кісти. Вогнища ущільнення прощупуються як щільні вузли без явних меж із вираженою дольчастістю. Вузли можуть досягати значних розмірів (до 6 - 7 см). У разі формування кісти молочної залози промацуються еластичні утворення округлі або овальні з явними межами, які не пов'язані з навколишніми тканинами.

Діагностика

Діагностика захворювання починається зі збору анамнезу та скарг. Після проведеного опитування хворий лікар проводить огляд та пальпацію грудних залоз. При огляді уточнюються контури грудей, наявність/відсутність асиметричності молочних залоз, відтінок шкіри та венозний малюнок, положення сосків і чи є їхня деформація.

Далі проводиться пальпація молочних залоз (обов'язково у першій фазі циклу) у двох положеннях: стоячи і лежачи, тому що деякі утворення можуть не промацуватися в одному положенні. Крім того, лікар стискає соски та визначає наявність/відсутність виділень з них, а також пальпує регіонарні лімфовузли (пахвові, під- та надключичні).

До інструментальних методів діагностики мастопатії відносяться:

  • Мамографія

Суть цього методу полягає в рентгенологічному дослідженні грудей. Мамографія показана жінкам з групи значного ризику раку молочної залози, а також всім жінкам 35 і старше років при проведенні мед. огляду. Проводиться рентгенографія молочних залоз у першу половину циклу (7 – 10 день) та обов'язково у 2 проекціях (прямий та бічний). До переваг мамографії можна віднести високу інформативність (до 97%), можливість виявлення не промацуваних утворень.

  • УЗД молочних залоз

Показано дане обстеження жінкам молодше 35 років, а також у вагітних та тих, що годують груддю. Достоїнствами методу є нешкідливість та безпека, висока роздільна здатність, можливість огляду імплантантів молочних залоз або при наявних травмах та/або запаленні грудей, можливість огляду регіонарних лімфовузлів. З недоліків методу: неможливо оглянути молочну залозу загалом, лише «зріз», мала інформативність при жировому переродженні грудей, суб'єктивна оцінка знімків (залежить від кваліфікації та досвіду лікаря).

  • Пункційна біопсія

При виявленні підозрілої ділянки (ущільнення або порожнинного утворення) проводиться тонкоголкова пункція патологічного вогнища з наступним дослідженням гістологічним вмістом.

  • Дослідження гормонального статусу

Насамперед визначається рівень естрогенів та прогестерону, при підозрі на гіперпролактинемію рівень пролактину, а при необхідності досліджуються гормони надниркових залоз та щитовидки.

  • УЗД органів малого тазу

Проводиться для виключення захворювань яєчників та матки.

  • Біохімічний аналіз крові

Досліджується печінкові ферменти, цукор крові та інші показники для виключення супутніх екстрагенітальних захворювань.

Крім того, з додаткових способів дослідження молочних залоз використовуються (при необхідності) дуктографія (дослідження молочних проток), пневмоцистографія (дослідження порожнинної освіти), лазерна та цифрова мамографія, термографія, магнітно-резонансна томографія.

Лікування

При виявленні мастопатії лікування має проводитися в обов'язковому порядку і тактика його залежить від низки факторів: віку пацієнтки, форми захворювання, наявності супутньої патології, зацікавленості у вагітності або контрацепції. Фіброзно-кістозна мастопатія має на увазі лікування як консервативним, так і хірургічним шляхом.

Консервативне лікуванняпіддаються пацієнтки лише з діагностованою формою дифузної мастопатії, причому після консультації мамолога-онколога. Консервативна терапія проводиться негормональними та гормональними препаратами.

Негормональні методи лікування

  • Вітаміни

Призначаються вітамін А, який має антиестрогенний ефект, вітамін Е, що посилює дію прогестерону, вітамін В6, знижує вміст пролактину, вітаміни РР, Р та аскорбінова кислота, що зміцнюють судинну стінку, що нормалізують мікроциркуляцію та зменшують набряк молочних залоз. Крім того, всі перераховані вітамінні препарати покращують роботу печінки, де інактивуються естрогени та загалом сприятливо впливають на тканини молочних залоз.

  • Препарати йоду

Застосовуються йодомарин, йод-актив, що нормалізують роботу щитовидної залози та беруть участь у освіті її гормонів (див.).

  • Седативні препарати та біостимулятори (адаптогени)

Призначення (пустирник, валеріана, настойка півонії) нормалізують психоемоційний стан пацієнтки, покращують сон і підвищують стійкість до стресів. Адаптогени (елеутерокок, радіола рожева) стимулюють імунітет, нормалізують обмінні процеси в організмі, покращують роботу печінки та головного мозку.

  • Фітопрепарати

Використовуються мастодинон, циклодинон або ремінь, які сприятливо впливають на гормональний баланс, усувають патологічні процеси в молочних залозах, знижують концентрацію пролактину.

Призначення таких препаратів, як індометацин, найз або не лише зменшують больовий синдром за рахунок придушення синтезу простагландинів – «збудників» болю, а й знімають набряк та нагрубання молочних залоз.

  • Сечогінні

Сечогінні препарати (лазикс або: брусничний лист, нирковий чай,) сприяють спаданню набряку в молочних залозах та зменшенню болю.

Гормональна терапія

Це основна ланка консервативного лікування, вона полягає у призначенні наступних груп ліків:

  • Гестагени

Прийом утрожестану, дюфастона, норколуту, прегніну та інших препаратів у другій фазі циклу знижує синтез естрогенів та нормалізують рівень прогестерону, що сприятливо позначається на перебігу мастопатії. Тривалість прийому гестагенних засобів не менше 4 місяців. Можливе місцеве застосування гестагенів (прожестожель) – нанесення гелю на поверхню молочних залоз двічі на день не менше 3 – 4 місяців, що сприяє всмоктуванню 90% прогестерону тканинами молочної залози та виключає побічні ефекти.

  • Інгібітори вироблення пролактину

Парлодел пригнічує секрецію пролактину та призначається при виявленій гіперпролактинемії.

  • Андрогени

Лікування андрогенами (метилтестостерон, даназол, тестобромлецид) проводиться жінкам після 45 років протягом 4 – 6 місяців у безперервному режимі. Андрогени інгібують виділення ФСГ та ЛГ гіпофізом, пригнічують їхню дію на яєчники та гальмують виробництво яєчниками гомонів.

  • Антиестрогени

Тамоксифен та інші препарати цієї групи приймаються безперервно протягом 3 місяців.

  • Комбіновані оральні контрацептиви

Прийом Марвелона, Ригевідона та інших протизаплідних препаратів показаний пацієнткам до 35 років при ановуляції та порушенні другої фази циклу.

Хірургічне лікуванняпоказано при виявленні вузлової мастопатії (фіброаденоми або кісти) і полягає або у проведенні секторальної резекції молочної залози (видалення патологічного вогнища разом із сектором грудей) або в енуклеації (вилущуванні) пухлини/кісти. Показаннями до операції є: підозра на рак за даними гістологічного дослідження пунктату, швидке зростання фіброаденоми, рецидив кісти після раніше проведеної пункції.

Питання відповідь

Чи допускається вагітність при мастопатії?

Вагітність сприятливо впливає протягом мастопатії, оскільки що змінився (підвищення секреції прогестерону) під час виношування плоду як призупиняє захворювання, але сприяє повному лікуванню.

Чи можна годувати грудьми при мастопатії?

Не лише можна, а й потрібно. Лактація є профілактикою захворювань грудей, а у разі мастопатії сприяє нормалізації процесів у тканинах молочних залоз (посилюється зростання епітелію залізистої тканини, що пригнічує розмноження клітин патологічного утворення).

Чи можна використовувати при мастопатії народне лікування?

Так, використовувати методи народного лікування при цьому захворюванні можна, але тільки при поєднанні з медикаментозним лікуванням та після консультації лікаря.

Які методи народного лікування застосовуються при мастопатії?

Одним із ефективних способів народної терапії є використання свіжої капусти. Можна прикласти свіжий капустяний лист зі зрізаними прожилками до грудей на ніч, обмотавши рушником, а можна перекрутити капусту та гарбуз (1:1) через м'ясорубку, отриману масу рівномірно розподілити по молочних залозах, обернути поліетиленом, а потім марлею і залишити компрес на 2 години. . Подібне лікування знімає біль та запалення, знижує набряк у молочних залозах та проводиться курсами по 7 – 14 днів.

Чим небезпечна мастопатія?

До ускладнень мастопатії відносяться рецидив захворювання після проведеного медикаментозного лікування, що можливо при недіагностованих гормональних порушеннях, нагноєння та розрив кісти молочної залози та переродження фіброаденоми в рак (становить менше 1% при непроліферуючій формі та досягає 32% при вираженій проліферації фіброаден). Тому вузлову мастопатію необхідно лікувати в обов'язковому порядку оперативним шляхом, не відкладаючи.

Чи можна засмагати при мастопатії?

Загоряти, як втім, і проведення інших теплових процедур (відвідування лазні або сауни) при цьому забороняється. Слід пам'ятати, що при будь-якій формі мастопатії жінка входить до групи високого ризику раку молочної залози, а інсоляція та будь-який інший вид «нагріву» грудей сприяє переходу дифузної мастопатії до вузлової або малігнізації. доброякісної пухлинигрудей.

Чи необхідно дотримуватися дієти?

Так, при мастопатії слід дотримуватися принципів лікувального харчування, яке виключає прийом шоколаду, кави, чаю та какао через високий вміст метилксантинів, які не тільки посилюють больовий синдром, але й сприяють прогресу захворювання. Дієта повинна бути багата свіжими овочами та фруктами (джерела вітамінів та грубої клітковини, що покращує функцію кишечника), зерновими та висівками, кисломолочними та морепродуктами (джерела кальцію та йоду), рослинними оліями (вітамін Е).

Як запобігти захворюванню?

Для профілактики розвитку мастопатії необхідно дотримуватись кількох принципів:

  • відмовитись від шкідливих звичок;
  • носіння зручної, за розміром білизни;
  • відмова від абортів;
  • уникати стресів (по можливості);
  • дотримуватися принципів грудного вигодовування;
  • регулярно проводити та перевірятися у лікаря;
  • уникати травм грудей;
  • дотримуватися регулярного статевого життя.

Ультразвукове дослідження сьогодні є одним із двох значущих додаткових методів виявлення аномальних станів у жінок. Однак, незважаючи на всю його значимість, доступність та інші переваги не кожна жінка в наші дні досі регулярно проводить таку діагностику ризикуючи власним здоров'ям. Що ж собою являє таке УЗД, і навіщо воно потрібне?

  1. диференціальна діагностика будь-яких пальпованих або виявлених при рентгеномамографії утворень;
  2. виявлення рентгенологічної "щільності";
  3. обстеження дівчаток та дівчат-підлітків;
  4. обстеження жінок старше 40 років;
  5. обстеження вагітних та за розпорядженням лікаря;
  6. динамічний нагляд за станом після травми, операції, протезування;
  7. виконання під контролем діагносту;
  8. виконання обстеження як уточнюючого методу при неясних результатах рентгеномамографії.

Протипоказань до методу ультразвукового дослідження немає. Тимчасовими обмеженнями методу можуть бути великі ранові ушкодження шкіри грудей, що ускладнює контакт шкіри з датчиком і зумовлює болючість процедури.

Ідеальна картина ультразвукового дослідження.

Як і за будь-якого іншого обстеження, існує певна норма для такого УЗД.

Для здійснення діагностики в сучасній медицині використовуються спеціальні ультразвукові датчики, іноді застосовуються водні насадки на датчик для покращення візуалізації поверхневих шарів шкіри та премамарної жирової клітковини. Дослідження проводиться в положенні пацієнтки, лежачи на спині, руки за головою, огляд починають з пальпації, а потім датчик прикладають спочатку до здорової (або ближньої до дослідника) залози.

Анатомічна структура досліджуваного органу представлена ​​трьома основними типами тканини: залізистою, сполучною та жировою. До сполучних структур відносять листки поверхневої фасції, внутрішньодолькові та міждолькові прошарки, зв'язки Купера.. Крім цього, в проекції паренхіми можуть зустрічатися внутрішньомамарні.

Варто відзначити специфіку молочних залоз – парний орган, тому важливо під час дослідження оцінювати симетричність структури (це норма) та розмірів лівої та правої одночасно. Вони утворюються з молочних ліній, які закладаються на 6-му тижні розвитку ембріона.

Варто зазначити, що при порушеннях розвитку можуть утворюватися і додаткові по ходу млинних ліній, найчастіше в області пахв, над ключицями та навкологрудинною ділянкою. Частота народження аномалії становить 1-4% і достовірно залежить від расової приналежності жінки (у монголоїдної раси - частіше).

У дівчаток нейтрального періоду (від 2 місяців до 8 років) молочна залоза існує у стані спокою і представлена ​​переважно жировою тканиною. З 9-11 років (у різних народів, у різних географічних поясах вік початку препубертатного періоду змінюється) вона починає зростати, при цьому сполучнотканинний компонент випереджає залізистий аж до початку менструацій.

Молочна залоза новонародженої дівчинки (5 доба життя). Маса тіла при народженні 3165 г, розміри залози 1,6 х 0,6 х 1,3 см:
1 – силіконова гума; 2 – поверхневий листок поверхневої фасції; 3 – глибокий листок поверхневої фасції; 4 – тканина молочної залози.

УЗД грудей у ​​дівчаток у цьому віці виявляє шарувату будову: шари низької ехогенності чергуються із шарами високої ехогенності, а в навколососковій зоні вони «зливаються» між собою, утворюючи масу неправильної форми. Жирові часточки у структурі паренхіми у віці зустрічаються дуже рідко.

З настанням (приблизно 13 років) і до 17 років груди стрибкоподібно зростають, при цьому формуються часточки, з'являється виражений залізистий шар, який має ніжну сітчасту (коміркову) будову при поперечному скануванні, формується мережа проток, ареолярна зона. У цей час допустима в нормі асиметрія молочних залоз за рахунок нерівномірного їх зростання.

Молочна залоза дівчинки, 13 років (до менархе):
а – пласти перігландулярної строми (1) та опорна строма (2);

Молочна залоза пацієнтки, 16 років, із нормальним менструальним циклом. Виразно виражений сітчастий малюнок молочної залози:
1 - перігландулярна строма; 2 – опорна строма

З 18 до 35 років шкіра представлена ​​тонкою лінією (максимум 2 мм) з гіперехогенністю. Залізистий шар представлений однорідною дрібнозернистою масою середньої або підвищеної ехогенності, з вузькими анахогенними трубчастими структурами – протоками. Розрізняють протоки I, II та III порядку, причому кожен з них має відповідно максимальний діаметр до 3, 2 та 1 мм. Стан залізистого шару залежить від фази циклу: у другій фазі протоки стають розширеними, звивистими, залізистий шар стає товстішим, з'являються гребені Дюрета – сполучнотканинні структури, за рахунок яких передній контур паренхіми стає хвилястим.

Молочна залоза пацієнтки, 24 роки:
а – до вагітності, із чітко вираженою сітчастою структурою молочної залози;

Особливий тип структури, на який варто звернути увагу, – при вагітності та лактації.

Практично весь орган представлений пластом гіперехогенної великозернистої залозистої тканини, з вузьким віночком гіпоехогенного жиру на периферії. Добре видно гіпоехогенні розширені (більше 2 мм завтовшки) млечные протоки, у тому проекції можуть зустрічатися точкові гиперэхогенные включення – солі кальцію.

Пізній репродуктивний період життя жінки (35-50 років) характеризується передменопаузальним типом сонографічної структури. Шкірний шар стає товстішим (до 4 мм), визначається добре виражений гіпоехогенний жировий шар у вигляді скупчень, оточених гіперехогенною сполучною тканиною. Перед менопаузою залозистої тканини стає менше, особливо за соском і у верхньому зовнішньому квадранті. Добре диференціюються зв'язки Купера, гребені Дюрета, листки фасції та міждолькові сполучнотканинні тяжі.

У постменопаузі (після 50-55 років) шкіра виглядає як дві паралельні гіперехогенні смужки з тонким гіпоехогенним прошарком жиру, товщина становить до 5-6 мм (норма). Молочна залоза переважно представлена ​​жировими часточками, з одиничними включеннями залізистої тканини. Сполучнотканинні структури потовщуються, з'являються фіброзні тяжі в паренхімі, між часточками. Типовим для жінки віком понад 60 років є наявність острівця фіброзної тканини у товщині жирового шару.

Якими можуть бути результати діагностики?

На закінчення ультразвукового дослідження соноскопіст виносить відомості про стан шкірного шару і підшкірно-жирової клітковини, переважаючої складової ехоструктури, товщини залізистого шару, стані молочних проток, сполучнотканинно-зв'язувального апарату, виявлені порушення ультразвукової архітектоніки та/або утвореннях.

Розшифровка проводиться відповідно до отриманого в результаті діагностики зображення і може здатися непідготовленому пацієнту незрозумілим, тому остаточне розшифрування має проводитися лікарем.

Найчастіше виявленими патологіями є такі:

Раніше термін «мастопатія», що використовується повсюдно, зараз замінюється терміном «доброякісні дисгормональні зміни», що більше відповідає природі цього захворювання і набагато менш травмує звучить для жінки. З різних причин в організмі жінки виникає дисбаланс гормонів, що призводить до характерних змін структури. Як правило, ці зміни двосторонні, в їх основі лежать два процеси – гіперплазії тканин та склерозування. Найбільш тяжкою формою доброякісних дисгормональних змін є дифузна фіброзно-кістозна мастопатія – наявність кіст та фіброзу тканин. Стінки проток потовщені, нерівні, можуть бути кишенькоподібні випинання проток, які важко диференціювати з кістами. Ехогенність залізистого шару підвищена за рахунок множинних внутрішньодолькових фіброзних структур.

2. Кісти.Це, як правило, округлі або овальні порожнинні утворення з чітким рівним контуром і , що дають бічні акустичні тіні та ефект дистального посилення (не завжди), ефект посилення задньої стінки, що стискається датчиком. Розміри кіст варіюють від 3 мм до 5-6 см. Бувають і гігантські кісти з розміром понад 8 см у діаметрі. Найчастіше зустрічаються двосторонні множинні кісти. Остаточно характер кісти показує розшифровку. Тривалі кисти можуть мати атипову будову за рахунок інфікування вмісту, крововиливу у просвіт або відкладення солей кальцію у вмісті.

3. Фіброаденома. Найчастіше доброякісне утворення грудей у ​​жінок репродуктивного періоду. Як показує статистика, найчастіше має місце одиночне утворення з чіткими контурами формою овалу, при натисканні датчиком «вислизає» в навколишні тканини. Розмір найчастіше до 2-3 см. Ехогенність фіброаденоми може бути будь-якою.

Це запальне захворювання, характерними симптомами є почервоніння та біль грудей, набряк, утруднення лактації (у годуючих) та виділення гнійного характеру із сосків, підвищення температури. На обстеженні можна диференціювати осередкову та дифузну форму маститу. Вогнищева форма маститу дозволяється формуванням абсцесу, найчастіше в позадисосковій зоні, сонографічно визначається гіпоехогенне утворення з некротичними неоднорідними масами, на пізній стадії – з гіперехогенною капсулою навколо вогнища. Дифузна форма виглядає як гіпоехогенне вогнище неправильної форми, протоки в цій зоні дилатовані, можуть містити гнійні маси, шкіра та підшкірно-жирова клітковина потовщені, набряклі. Прийом антибіотиків різко (за 2-3 дні) покращує ультразвукову картину.

УЗД грудей з ЦДК

Колірне допплерівське картування (скорочено – ЦДК) у клінічній практиці ультразвукового дослідження грудей застосовується рідко, в основному – для визначення характеристик живильних судин новоутворень. Вважають, що посилена центральна васкуляризація освіти свідчить на користь його злоякісності.

Дослідження, проведені спеціалістами у мамології, показали, що це не завжди так. Приблизно 30% аваскулярних пухлин виявилися гістологічно злоякісними, і, навпаки, гіперваскулярні фіброаденоми та листоподібні пухлини помилково приймалися за . Отже, режим ЦДК грає допоміжну, а чи не основну роль діагностиці пухлин грудей.

Ультразвукове дослідження молочних залоз у жінок може використовуватися як безпосередній метод виявлення відповідних аномалій, так і служить доповненням до рентгеномамографії та інших додатковим методамдослідження. Досвід лікаря – спеціаліста УЗД, якість ультразвукової апаратури та дотримання методики дослідження є головними критеріями достовірності отриманого висновку.

Фіброзно кістозна мастопатія молочних залоз - це патологічний стан, що виникає у статевозрілих жінок. Особливістю ФКМ і те, що у молочної залозі виникають осередки розростання сполучної тканини. Вона може перекривати протоки залози, у результаті формуються кісти. Без лікування процес поширюється по всій молочній залозі, а вміст кісти нагноюється. У запущених випадках гіперплазія сполучної тканини та постійне переродження тканин можуть призвести до онкології.

Що це таке?

Група доброякісних утворень у молочній залозі називається фіброзно-кістозною мастопатією. Кістозно-фіброзна мастопатія молочних залоз характеризується тим, що чутливі до гормонів епітеліальні клітини молочної залози можуть атрофуватись або перероджуватися з формуванням вогнищ сполучної тканини.

Вона не має такої потреби в кисні та білку, як інші тканини молочної залози. Тому фібробласти (основні клітини сполучної тканини) починають ділитися та замінювати нормальну тканину залози.

Активне поширення фібробластів виникає у місцях, де є протоки молочної залози. Там формуються кісти, що мають кулясту форму, ці випинання заповнені рідиною.

Здорові тканини залози починають страждати від постійного стискання фіброзними вузлами або кістами. Компресія призводить до гіпоксії та атрофії. Якщо виникає процес хронічного ушкодження мембрани клітин (за рахунок гіпоксії виділяються пероксиди, що вбивають клітину), виникає ризик розвитку онкологічних захворювань грудей.

Будова молочних залоз

Молочну залозу складають її залізисті клітини. Усього їх від 10 до 20, кожна частина ділиться ще на 10–20 часточок, біля яких є прошарки сполучної тканини та протоки. Всі частки залози знаходяться в радіальному положенні таким чином, щоб їх секрет підходив до соску.

Наповнення молочної залози виникає із жирової тканини. У жінок кількість жиру в молочній залозі варіюється від 20 до 70% від її загального обсягу. Жир виконує не тільки енергетичну функцію, але й є амортизатором, не дозволяючи ушкоджуватись протокам залози.

Всі протоки відкриваються назовні соском. Його огляд можна використовувати для діагностики різних захворювань та станів жінки. У жінок, які не народжували, сосок має витягнуту конічну форму. Після годування грудьми сосок стає циліндричним. Якщо він втягується усередину, це може бути ознакою раку грудей.

Клітини молочної залози є чутливими до зміни гормонального фону. Це підтверджується тим, що перед місячними у дівчат виникає ущільнення чи збільшення тканини залози. Те саме стосується і захворювань: без належної кількості естрогенів (зменшення чи збільшення) клітини залози можуть атрофуватися з подальшим формуванням вогнищ склерозу.

Причини розвитку мастопатії

Основний гормон, який бере участь в обмінних процесах молочної залози – естрадіол. Крім естрогенів у розвитку патології у молочних залозах відіграють роль прогестерон та лактотропний гормон.

Для виявлення точної причини фіброзно-кістозної мастопатії у жінок необхідно проводити скринінг прогестерону та естрогену одночасно. Найчастіше при ФКМ виявляють таке співвідношення:

  • естрогени гаразд, а прогестерон підвищений;
  • естрогени високі, а прогестерон у нормі чи знижений.

За статистикою, перше місце з причин розвитку мастопатій у жінок займає естроген, особливо його високі концентрації у крові. Крім гормональних порушень існує безліч тригерних факторів, які провокують розвиток хвороби:

  • постійний стрес (понад два місяці);
  • спадкові зміни рецепторних білків клітин залози;
  • застійні процеси у залозі;
  • порушення метаболізму вуглеводів та жиру;
  • захворювання печінки та нирок (1–2 ступені);
  • тривалий період без статевого життя (понад три місяці);
  • гіпотиреоз;
  • психосоматика (накручування хвороби)
  • хронічна інтоксикація фосфорорганічними речовинами;
  • пізня вагітність;
  • медикаментозні та класичні аборти;
  • аменорея тривалістю понад два місяці.

Всі ці стани опосередковано пов'язані з гормональним фоном жінки, а рівень гормонів та їх співвідношення залишаються основною причиною фіброзно-кістозної мастопатії. До групи ризику також потрапляють жінки, які годують дітей грудьми після пологів.

Симптоми та зовнішні ознаки

Захворювання має повільний перебіг. Симптоми виникають поступово та непомітно до моменту сильного розростання. Через те, що його складно виявити на початковій стадії, лікарі рекомендують проводити щотижневу пальпацію залоз.

На перший план при ФКМ молочних залоз виходять ознаки:

  • виникнення ущільнень, болючих при пальпації;
  • дискомфортні явища у грудях, навіть без пальпації;
  • тяжкість у грудях під час ходьби чи фізичних вправах;
  • відчуття переповнення грудей, яке межує із тяжкістю;
  • асиметрія молочних залоз;
  • виділення різного характеру із соска (білі виділення, схожі на молоко чи молозиво);
  • помірний біль при носінні ліфчика, що здавлює;
  • збільшення регіонарних лімфатичних вузлів (безболісні).

Симптоми болю та тяжкості завжди збільшуються під час місячних та перед ними. При натисканні молочної залози виділення молока чи молозива може збільшуватися. Після виходу секрету залози бувають залишкові явища у вигляді поколювання по ходу часточок залози, підвищення температури тіла.

Форми та види мастопатії

Фіброзно кістозна мастопатія – це термін, який включає основні доброякісні новоутворення в тканинах молочної залози. Вирішальним фактором у постановці діагнозу є гістологічне дослідження, але на ранніх етапах клінічної діагностики ставлять діагноз за загальними ознаками та пальпаторними відчуттями.

Найчастіше виділяють дифузні чи змішані види мастопатій. Саме вони виникають при порушенні гормонального фону, інші трапляються на тлі додаткових факторів (стреси, генетична схильність). Для підтвердження остаточного діагнозу необхідно чекати результатів гістології або інших методів, що верифікують. ФКМ має основні гістологічні форми:

  • вузлова мастопатія;
  • дифузна мастопатія;
  • кістозна;
  • змішана.

Кожна з них має особливості та клінічні прояви. Від виду хвороби залежать подальше лікування та прогноз на одужання. Різні види недуги можуть йти один за одним, наприклад, після дифузної мастопатії може спостерігатися розвиток фіброзної та вузлової мастопатії.

Вузлова мастопатія

Усі вузли перебувають у одному ділянці залози і можуть розростатися чи збільшуються, не відриваючись від початкової зони виникнення вузла. У практиці лікарі-мамологи виділяють два типи вузлової мастопатії:

  • проліферативна форма;
  • не проліферуюча.

Проліферація виникає під виглядом розростання залізистого епітелію (залізисто-фіброзна мастопатія) з переважанням фіброзного компонента. Такі процеси призводять до того, що всередині проток формуються начебто нарости, схожі на тонкі бородавки або папіломи. Така форма легко переходить у онкологію. Для проліферативної вузлової мастопатії характерний розвиток постійного больового синдрому.

Не вузлова мастопатія, що не проліферує, не поширюється через те, що основним субстратом патології є кісти. Утворення їх пов'язане із закупоркою протоки сполучною тканиною або видозміненим епітелієм. З плином хвороби кісти перероджуються і частина залози назавжди атрофується.

Дифузна мастопатія

Дифузна мастопатія - це термін, що передбачає під собою поширення патологічного процесу в тканинах молочної залози. Субстратом дифузної мастопатії можуть бути кісти чи вузли (фібромокістозна або желізиста форма).

Збільшення та поширення залізистої та кістозної тканини характеризуються набряклістю грудей та її дифузним нагрубанням. Спостерігається висока щільність тканин, заліза стає болючим. Перед місячними може бути особливо болючим. Усі зміни відбуваються дифузно – поширено. Така форма найчастіше спостерігається у жінок 22-35 років. Для верифікації діагнозу необхідно робити гістологічне та рентгенологічне дослідження.

Кістозна форма

Для кістозної форми характерні помірно виражена болючість і збільшення залози за рахунок множинних кістозно-фіброзних утворень у процесі радіальних проток. Новоутворення еластичні, вони промацуються через шкіру. Залізисто кістозна мастопатія характеризується тим, що всі утворення начебто відокремлені від інших тканин і легко зміщуються при пальпації.

Незважаючи на відмінність субстрату, як і за інших форм, кісти починають турбувати в період місячних і 2-3 дні перед ними. Кістозної мастопатії піддаються більше жінки в періоді менопаузи після 55 років. Іноді виникає у дівчат віком до 25–28 років.

Змішана форма фіброзно-кістозної мастопатії

Найчастіше комбінуються такі види, як кістозна та фіброзна тканини. Якщо кісти порушують метаболізм здорової тканини, починає формуватися фіброз і утворюється висока щільність грудей.

Змішана мастопатія вважається небезпечною, оскільки завжди піддається одному методу лікування. Для одужання хворий призначають як хірургічне лікування, і консервативну гормональну терапію

Двостороння форма

Двостороння мастопатія (ДФКМ) проявляється ураженням обох молочних залоз із ущільненням, яке виникає в один період часу (різниця не більше 1-2 місяців). Спочатку захворювання проявляється на одній залозі, інша, менш чутлива, піддається розвитку новоутворень з епітеліальних тканин повільніше.

Різниця у часі призводить до клінічного дисбалансу ступеня вираженості хвороби. Спочатку виникають значні зміни, а іншій частці – лише початкова стадія. Двостороння патологія складно піддається лікуванню, як і змішані форми. Це з тим, що субстрат хвороби може бути різним в обох залозах.

Методи діагностики

Щоб встановити діагноз, потрібно розпитати пацієнтку про те, коли почалося захворювання і які основні симптоми виходять на перший план. Другим етапом діагностики є огляд та пальпація. В обов'язковому порядку після неї вивчають пахвові лімфатичні вузли.

Після процедур призначають інструментальні та лабораторні методи. До комплексу діагностичних заходів належать:

  • УЗД молочних залоз;
  • Рентгенографія (основна променева діагностика полягає в мамографія (bi rads 2), за допомогою якої можна досліджувати протоки залози);
  • Допплеросонографія (дослідження кровотоку);
  • Пункція тканин.

Простими та зручними методами діагностики є методики з використанням ультразвуку. Краще проводити обстеження на 4-8-й день циклу. Усі дослідження, крім останнього, малоінвазивні.

Ехографія

Ехографія – це один із різновидів УЗД, який полягає у застосуванні нових датчиків ультразвуку з високою здатністю розмежовувати ехографічні ознаки. За допомогою аналізу ехоознаки можуть вказати на такі показники:

  • обсяг кісти та її приналежність до доброякісної та атипової природи;
  • порушення у лімфатичних вузлах при злоякісних та доброякісних захворюваннях молочної залози;
  • ширина та прохідність молочних проток.

Усі результати, отримані під час дослідження, відобразяться на адаптованому папері. Процедуру можна повторювати кілька разів на тиждень. Це дозволяє використовувати її для динамічного спостереження.

Лікування

Лікування хвороби проводиться двома шляхами: консервативним та хірургічним. Консервативна етіологічна терапія гормональна та призначається на тривалі терміни. Хірургічні методи проводять для видалення наслідків або ускладнень (нагноєння кіст).

Лікувати фіброзно-кістозну мастопатію потрібно у будь-якому випадку, оскільки тривалий перебіг захворювання буває причиною раку. Щоб правильно лікуватися, необхідно приймати не лише гормональні препарати, але й інші методи: місцеву терапію, нетрадиційну медицину, вітамінотерапію та дотримання дієти. За виконання всіх комплексних заходів підвищується шанс на одужання без рецидивів.

Лікування препаратами

Медикаментозне лікування фіброзно-кістозної мастопатії полягає у використанні фармакологічних засобів у різних формах для прийому (таблетки, мазі, уколи). Список препаратів складають лікарі акушери-гінекологи або мамологи. Ефективне лікування включає дві групи медикаментів:

  • гормональні;
  • негормональні.

До негормональних ліків відносять креми та мазі із протизапальним ефектом. Властивість блокувати процеси запалення призводить до зниження масталгії (біль у грудях), ліки розріджують кров та покращують кровотік. Найбільш простими засобами є мазі на основі диклофенаку, назви мазей: Дипріліф, Диклак гель.

Можна приймати таблетовані препарати. Найменшу токсичність має Ібупрофен (по 200 мг 2-3 рази на день) або його аналог Ібунорм. Доповнити групу фармакологічних препаратів можна фітопрепаратами приймати Мастодинон, Тазалок, Ременс.

Гормональна терапія включає прийом таблеток і мазей на основі гормонів. Місцевий використовують Прожестожель гель, крем Мастофіт. Вони проникають у тканини молочної залози у незмінній формі та гальмують процеси розростання сполучної тканини. Це попереджає виникнення кістозних утворень.

З таблеток можна використовувати препарат "Клайра" для зупинення змін в епітелії залози. Альтернативним методом гормонотерапії є спіраль "Мірена". Спіраль розміщується внутрішньоматочно та надає місцеву гормональну дію, стимулюючи нормалізацію функції яєчників. Мастопатію не завжди можна повністю вилікувати, тому для зупинки прогресування до препаратів призначають правильне харчуваннята режим.

Вітаміни

Вітаміни для лікування фіброзно-кістозної мастопатії слід приймати окремо, але не комплексом. Найбільше значення має наявність вітамінів групи В, вітамінів С та Е. Токоферол дозволяє нормалізувати обмінні функції у яєчниках, а віт. Покращує розподіл клітин з правильною будовою.

Вітамін С необхідний підтримки функції самої залози. У деяких випадках можуть застосовуватися додаткові речовини типу Йодомарину. Це актуально при супутніх патологіях. Препарат покращує функцію щитовидки при гіпотиреозах, що поєднуються з іншими порушеннями обмінних процесів в організмі.

Хірургічний метод

Хірургічне лікування застосовується у випадках розростання патологічного субстрату на 50-60%. Іноді вміст кіст може нагноюватися через бактерії. У такому разі необхідно робити висічення кісти та дренування місця її фіксації.

За допомогою операції можна видаляти фіброзні вузли, які викликають постійний біль та дискомфорт. Слід враховувати, що будь-яка хірургічна операція тяжко переноситься хворими. Для полегшення постопераційних ускладнень необхідно призначати ЛФК та ​​фізіопроцедури (плавання, зарядка, УВЧ, електрофорез).

Народні засоби

Лікування народними засобамине дозволить позбавитися патології, але зможе усунути симптоми хвороби. Трави застосовують у комбінації з фармакологічними препаратами.

Лікарі нетрадиційної медицини пропонують:

  • Сиру картоплю подрібнити на блендері до одержання каші. Отриману суміш нанести на аркуш капусти і прикласти до грудей на 2-3 години, зафіксувавши компрес бинтом.
  • Закип'ятити воду і залити борову матку (15 г), дати настоятися 1-3 години. Отриману суміш можна пити для зменшення симптомів ФКМ 1 раз на день протягом тижня.

Лікування народними засобами має відбуватися з перервами. Одна-два тижні - прийом ліків, 1-2 тижні - перерва.

Дієтичне меню

Дієта при ФКМ включає велику кількість клітковини і білка. Слід зменшити кількість жирів тваринного походження. Статеві гормони виробляються за наявності холестерину, а холестерин надходить у кров лише з жирами. Замість продуктів холестерину можна використовувати рослинні олії, найкраще оливкова.

Харчування має бути дозованим, малими порціями протягом усього дня. Раціон краще наситити овочами (капуста, морква, буряк). У необмеженій кількості можна їсти яблука, пити морси чи компоти.

Профілактика та протипоказання

Профілактика необхідна, щоб запобігти рецидиву захворювання або його появі. Основу ранньої профілактики складають щотижнева пальпація та масаж молочних залоз. Не можна відмовлятися від годування груддю дитини.

Однією з причин ФКМ може бути аборт. Щоб не доводити ситуацію до небажаної вагітності, використовуйте методи контрацепції.Оральні контрацептиви може бути засобом профілактики розвитку гормональних мастопатій.

Небезпечна тривала інсоляція. Не можна засмагати під сонцем довго, оскільки це один із факторів розвитку мастопатії у молодому віці. У разі виникнення генетичного ризику розвитку фіброзно-кістозної мастопатії протипоказана пластика молочної залози. Вбудовані імпланти ушкоджують структуру проток.

Мастопатія – доброякісні новоутворення у молочній залозі. Патологічне розростання тканин відбувається внаслідок порушення гормонального балансу або інших факторів, що провокують. Мастопатія на УЗД визначається досить чітко, крім того, залежно від виду утворень можна виділити форму захворювання.

За допомогою ультразвукового дослідження молочних залоз (ехографія) виявляються структурні зміни. Розшифровка даних відбувається за рахунок різної щільності тканин грудних залоз шляхом проходження ультразвуку через них та еховідповіді, отриманого в результаті уловлювання датчиком та направлення зображення на екран. Ехогенність різних ділянок грудей залежить від щільності досліджуваних тканин.

При ультразвуковому обстеженні параметр ехогенності стає критерієм оцінки стану досліджуваного органу. При високій щільності тканини ехогенність також буде підвищеною або гіперехогенною, таким чином вказуючи на проникливу здатність. Рідкі структури ультразвук не виявляють.

До переваг даного методу можна віднести:

  • високу інформативність яка відбувається завдяки можливості проведення дослідження під різними кутами, таким чином є можливість виявити новоутворення на ранній стадії розвитку;
  • нешкідливість методу - використовувати його можна навіть вагітним і жінкам, що годують;
  • також можна обстежити прилеглі тканини, судини, вузли і т.д., таким чином гарантую більшу сферу діагностування.

За допомогою ультразвукового дослідження можна виявити утворення від 1 мм у діаметрі та виявити природу його походження (кіста, фіброма, фіброаденома тощо). У цьому чітко визначається місцезнаходження новоутворення, що дозволяє взяти пункцію на аналіз. Але варто розуміти, що це йдеться про сучасні апарати нового покоління. Їхні попередники можуть виявляти утворення від 5 мм.

Показання до призначення процедури

Більшість фахівців рекомендують проходити УЗД молочної залози жінкам старше 35 років не рідше 1 разу на 2 роки. Якщо в анамнезі є вказівка ​​на онкопатології грудей у ​​близьких родичів, то процедуру потрібно повторювати частіше – щороку. Для жінок старше 45-50 років рекомендації також змінюються - їм слід проходити УЗД не рідше 1 разу на рік, але краще кожні півроку.

Також ультразвукове дослідження призначається за підозри на мастопатію. Патологія може виявлятися у таких симптомах:

  • болючість молочних залоз, особливо у передменструальний період;
  • порушення у менструальному циклі;
  • несиметричність зі збільшенням грудей;
  • поява одиничного або множинного ущільнення в молочній залозі.

Дані ознаки є специфічними для мастопатії, можуть означати інші захворювання. УЗД призначається для підтвердження діагнозу, а також для того, щоб оцінювати перебіг захворювання та ефективність застосовуваної терапії. Метод використовується для виключення можливості зловживання новоутворення.

  • якщо дівчина нерегулярний менструальний цикл;
  • є спадкова схильність до мастопатії.

Завдяки цій процедурі можна своєчасно виявити патологію, а також її ускладнення.

Також необхідно терміново пройти УЗД за:

  • травмах грудей та грудної клітки;
  • раптовій появі болю у молочних залозах;
  • раптове збільшення грудей або регіонарних лімфовузлів;
  • гінекологічні захворювання, виявлені під час проходження УЗД органів малого тазу.

Критерії розшифровки даних

Залежно від наявності патологій у молочній залозі або їх відсутності різна картинка, що з'являється на екрані. Саме за нею фахівець встановлює діагноз.

Молочні залози в нормі

За допомогою УЗД можна побачити, що жіночі груди складаються з трьох шарів. Верхній розташований безпосередньо під шкірними покривами. Він складається із жирової тканини. Сама шкіра грудей є ехогенною зону товщиною близько 2 мм, але у сосків в області ареол, вона трохи більша.


Нижче розташована сама молочна залоза, яка є середнім шаром. Вона має паренхіматозний компонент, який розділений приблизно на 20 часток. Саме в них розташування протоки та мийні ходи, що ведуть до сосків. У нормі ширина протоків по УЗД повинна варіюватися від 1 до 2 мм. Верхні два шари з'єднуються фіброзними перегородками, що підтримують залозу. У третьому шарі розташовуються похідні від жирових часток.

Варто розуміти, що структура грудей кожної жінки індивідуальна, крім того, вона піддається віковим змінам і залежить від гормонального фону. І тому у різному віці норма інтерпретується по-різному. У період настання клімактеричних змін, вони стосуються й ділянки грудей: відбувається атрофія паренхіматозного компонента. В результаті цього груди стає обвислою, вона втрачає свою колишню пружність і еластичність, так як відбувається заміщення залізистої тканини на жирову. На ультразвуковому дослідженні ехогенність буде підвищеною, але це є одним із варіантів норми.

Патологічні зміни

Залежно від характеру новоутворень мастопатія може бути вузловою та дифузною. Причому остання форма поділяється на фіброзну, кістозну та змішану. На УЗД-знімках вони також виглядають по-різному.

При патологічних змінах узист спостерігає затемнення на картинці. Так він може дійти невтішного висновку, що у цій ділянці є запальний процес і набряклість тканин. При підвищеній щільності навпаки спеціаліст спостерігає на екрані світлі, а іноді білі плями.

У залізистому шарі можливе спостереження ехогенних ділянок у випадках:

  • ущільнення утворюються в результаті заміни жирових клітин нормальними звичайними тканинами або за їх рубцювання;
  • ділянки скупчення солей кальцію та кальцифікатів.

У паренхімних ділянках та частках молочних залоз також можуть відбуватися патологічні зміни. Підвищена ехогенність говорить про гормональний дисбаланс у жінки. Саме це може бути мастопатією.

Фахівець обов'язково розписує кількість ущільнень, їх контури, локалізацію. Нерівний контур ущільнення свідчить про запальний процес. У разі нерівного краю новоутворення узист може поставити зловживання під питанням. Для його підтвердження чи спростування потрібна додаткова процедура під контролем УЗД – біопсія.

Нюанси інтерпретації та патологічні зони на ехограмі

Кожна форма патології має різну картинку на ехограмі, завдяки чому можна їх розрізняти.

Дифузна форма мастопатії

Дифузна форма - найчастіше зустрічається серед усіх видів мастопатії. Здебільшого вона вражає жінок молодого віку.


На ультразвуковому дослідженні найчастіше спостерігається наступна картина: переважання залізистого компонента у вигляді збільшених залізистих часточок у широкому шарі та середньою інтенсивністю відображення ехосигналу. Оточені вони менш вираженою сполучною тканиною, що мають вигляд більш ехогенних структур.


При переважанні фіброзного компонента відзначається ущільнення сполучних структур молочної залози, візуалізується безліч яскравих лінійних лінійних структур. Це відрізняє їхню відмінність від зазвичай “ніжного” будови молочних залоз, що має нерівномірну тяжкість з відсутністю чітких меж.

При змішаній формі дифузної мастопатії спостерігається збільшення часток з дифузно-фіброзними змінами. Можливе рівномірне розширення проток через тиск проліферуючого компонента, що призводить до утворення кіст. Це є типовою картиною фіброзно-кістозної мастопатії.

При вузловій формі мастопатії виявляються окремі ділянки з ущільненнями невеликого розміру, які мають нечіткі контури та однорідну структуру, відбивна інтенсивність також різна. У ділянках, що візуалізуються, також зустрічаються кальцинати.

У деяких випадках застосовується колірне допплерівське картування. За його використання спостерігається, що судини мають лінійну спрямованість, судинний малюнок не ослаблений і посилений.

В результаті розростання фіброзних тканин відбувається стискання молочних проток, які розширюються та утворюються кісти. При цьому спостерігаються ділянки, що мають неправильну форму, з кістами та розширеними протоками, які оточені локальною зоною фіброзу.

Фіброаденоми

Фіброаденома – доброякісне новоутворення, яке найчастіше зустрічається у молодому віці. Поєднує в собі проліферацію сполучних та епітеліальних тканин.

Залежно від виду розростання сполучної тканини навколо проток або всередину них можлива поява утворення периканалікулярної або інтраканакулярної фіброаденоми. Вони можуть відбуватися зворотні процеси, які призводять до фіброзу, звапніння, гіалінозу. Озлокачествлення цього роду утворень зустрічається дуже рідко.

До ультразвукових ознак фіброаденом можна віднести чіткі та рівні контури освіти, горизонтальне розташування, овальна форма, однорідність структури, знижений ультразвуковий сигнал, який може бути посилений за рахунок відображення за освітою.

При активній фазі проліферації фіброаденома має досить великі розміри, даючи при цьому значну кількість позитивних сигналів судин.

Ультразвукове дослідження мастопатії – це інформативний та ефективний метод, який застосовується досить широко та часто. З його допомогою можна виявити патологію на ранніх термінах розвитку, завдяки чому розпочати своєчасні терапевтичні дії. Крім того, за його допомогою визначається форма, розмір, кількість утворень та багато інших параметрів, використовуючи які можна провести точкові процедури та додаткові обстеження.

Серед клінічних, лабораторних, візуалізуючих методів, що дозволяють виявити непальповані форми новоутворення, у тому числі злоякісні та інші захворювання молочної залози, особливе місце займає мамографія.

Мамографія: знімки, методика.

Мамографія – це променевий метод дослідження, що найбільше підходить для скринінгових досліджень молочних залоз. Він відрізняється високою чутливістю при дослідженні залоз з великим вмістом жирової тканини та здатністю добре візуалізувати мікрокальцинати, завдяки чому вдається виявити дрібні карциноми на ранній, прогностично сприятливій стадії.

На додаток до високої чутливості та задовільної специфічності мамографія має ще низку переваг: неінвазивність та рентабельність методу, простота документації дослідження.

У порівнянні з рентгенографічними дослідженнями інших частин тіла при мамографії пред'являються більш суворі вимоги до якості зображення та обладнання, що робить мамографію одним з найбільш складних досліджень у традиційній рентгенології.

Для забезпечення єдиного розуміння рентгенівського зображення молочної залози, маммограми повинні завжди виконуватись у загальноприйнятих строго стандартизованих проекціях. Виділяють основні та додаткові проекції. Основними є медіолатеральна коса та краніокаудальна проекції. Виробництво знімків у цих двох проекціях має вважатися обов'язковим за будь-якого мамографічного дослідження.

Враховуючи, що маммограми в основних проекціях з високим ступенем надійності дозволяють ідентифікувати або виключити злоякісний процес, додаткові проекції використовуються для уточнення результатів або повної візуалізації органу.

Медіолатеральна коса проекція є найважливішою, оскільки при ній найкраще візуалізується тканина поблизу грудної стінки, пахвова ділянка і верхній зовнішній квадрант залози. Більшість раків виявляється на маммограмах, вироблених у медіолатеральній косій проекції.

Краніокаудальна проекція також є другою проекцією для візуалізації пахвової області. Ця область багата на залозисту тканину і повинна бути ретельно обстежена, тому що є частою локалізацією злоякісних новоутворень.

Якщо знімки у стандартних проекціях повністю візуалізують молочну залозу і ясно показують або виключають злоякісне утворення, виробництво маммограм у додаткових проекціях не потрібне. Однак у разі виникнення найменших сумнівів виконання маммограм у додаткових проекціях слід вважати обов'язковим.

Найбільш важливими додатковими проекціями є:

90 º латеральна проекція;
латеральна та медіальна краніокаудальні проекції з прямим збільшенням зображення;
тангенційна проекція;
аксіальна проекція;

Мамографія. Опис знімків у нормі.

Рентгенологічна картина відображає морфологічну будову молочної залози, що за ембріональним розвитком є ​​похідною покривних тканин (шкіри). З погляду анатомії молочна залоза – це складний альвеолярно-трубчастий орган. Як секреторний орган, молочна залоза схильна до циклічних змін, пов'язаних з фазами менструального циклу, що знаходить своє відображення в варіабельності рентгенологічної картини.

Під час секреторної фази менструального циклу строма залози набухає, молочна залоза стає пухкою та набряковою. У постменструальний період тканина залози зазнає зворотного розвитку, вона ущільнюється, набряк регресує. Динаміка змін епітелію молочних залоз пов'язана з дією на тканину залози статевих стероїдних гормонів: естрогену та прогестерону.

Також стан молочної залози, як правило, відображає вік жінки, відповідний гормональний фон, що зумовлює ступінь виразності залізистої тканини. У житті жінки розрізняють три основні періоди:

Дітородний (з 20 до 45 років)
клімактеричний період (з 45 до 55 років)
старечий період.

У дітородний період молочні залози схильні до найбільших змін і розрізняються за кількістю залізистої тканини, що характеризується таким чином:

Різко виражена чи добре розвитку залізиста тканина;
помірно виражена залозиста тканина - співвідношення "щільних структур", що формують молочну залозу, і жирової тканини приблизно однаково;
нерезко виражена залозиста тканина – тобто. відзначається переважання жирової тканини над «щільними структурами».

На рентгенограмах розрізняють:

Сосок
ареолу
шкіру
судини
сполучнотканинні структури
підшкірножирову клітковину
залізисту тканину.

Ширина тіні, відповідної шкіри, рівномірна у всіх секторах залози і становить 0,2 см, дещо збільшуючись в області ареоли та соска. Премаммарний простір представлений жировою тканиною з наявністю сполучнотканинних перегородок - зв'язки Купера. Ширина жирової підшкірної смуги залежить від віку жінки та стану самої залізистої тканини: у молодому віці вона не перевищує 2 см, з наростанням інволютивних змін збільшується, при повній інволюції жировий «прошарок» зливається з рештою маси залози. На тлі жирової тканини залози видно тіні вен. Артерії, як правило, видно при кальцифікації їх стін. За підшкірно-жировим шаром диференціюється так зване «тіло» молочної залози, представлене у вигляді трикутник або півовала - це сполучно-тканинний залізистий комплекс з переважанням сполучнотканинних елементів з судинами, чумачними протоками і часточками, які і утворюють неоднорідність структури, що виражається. величини та положення.

Різні варіанти рентгенологічного зображення молочної залози допомагають встановити закономірності, що відображають поступову зміну структурних типів протягом життя жінки, пов'язаних із функціональною активністю молочної залози. За високої гормональної активності залізиста тканина розвинена дуже добре, при зниженні гормонального фону – її значно менше.

З віком, при природному згасанні фізіологічних функцій, інволютивні зміни молочної залози розвиваються за одним із двох типів: жировим (частіше) або фіброзним. На тлі жирової інволюції діагностика початкових змін у молочній залозі не складна. Трактувати ж зміни на щільному фоні фіброзної інволюції складніше, оскільки її структура неоднорідна за рахунок фіброзних і жирових ділянок, що чергуються.

Мамографія знімки (фото).

На малюнках представлені маммограми незмінених молочних залоз: шкіра (довга стрілка), підшкірно-жирова клітковина (двостороння стрілка), тіло залози (короткі стрілки), сосок (біла стрілка).

На представлених знімках мамограм стрілками вказано утворення мікрокальцинатів різної форми.

На представленій мамограмі визначається збільшений пахвовий лімфовузол (біла стрілка).

Мамографія: опис знімків (синдроми).

Діагностика структурних змін молочної залози на підставі виділення синдромів сприяє підвищенню ефективності комплексного обстеження пацієнтів та стандартизує умови роботи лікаря.

Виділяють наступні синдроми, які використовуються в описі знімків:

Вузлової освіти у молочній залозі;
вузлової освіти у пахвовій області (у зоргіївській зоні);
дифузних змін у молочній залозі;
гіперваскуляризації - надлишковий розвиток вен, їх розширення, поява звивистості;
втягнення соска.

Мамографія: знімки мастопатії.

У вітчизняній літературі для позначення доброякісних змін молочних залоз є термін «Мастопатія». У сучасній літературі виділяють до 30 синонімів мастопатій. В основі різноманітних змін структури молочних залоз лежать зміни в ендокринній системі, у зв'язку з чим захворювання називаються дисгормональними перебудовами, гіперплазіями або проліферативними процесами.

За результатами рентгенівської мамографії та морфологічного дослідження також розрізняють такі форми дифузних мастопатій:

Дифузна мастопатія з перевагою залізистого компонента (аденоз); на рентгенограмах виявляють численні тіні неправильної форми з нечітким контуром. Кожна тінь відповідає ділянці лобулярної гіперплазії, сукупність тіней утворює неоднорідну нерівномірну тінь, яка займає майже всю молочну залозу;

Дифузна фіброзно-кістозна мастопатія з перевагою фіброзного компонента; рентгенологічна картина подібна до попередньої форми мастопатії. Вся молочна залоза інтенсивно затемнена, має вузьку смужку просвітлення, утворену підшкірно-жировою клітковиною. На відміну від аденозу, при даній формі мастопатії, контури окремих ділянок лобулярної гіперплазії підкреслені, а не розпушені;

Дифузна фіброзно-кістозна мастопатія з перевагою кістозного компонента; на рентгенограмах на тлі строкатого неоднорідного малюнка, який обумовлений чергуванням жирової тканини, сполучної тканини та залозистої, видно ущільнення – округлі, овальні або з втиском від поруч розташованих кіст. Розміри ущільнень коливаються від 0,3 до 6-8 см, їх контури чіткі, рівні, з обідком просвітлення, що свідчить про експансивне зростання. За наявності у кістах кількох камер їх контури поліциклічні, різкі;

Змішана форма дифузної фіброзно-кістозної мастопатії; у рентгенологічному зображенні відзначається порушення нормального структурного малюнка, що виражається у чергуванні просвітлень і затемнень округлої, овоїдної або неправильної форми, що поєднуються з хаотично розташованими щільними фіброзними тяжами;

Склерозуючий аденоз; рентгенологічна картина подібна до картини дифузної фіброзно-кістозної мастопатії. Однак присутня характерна особливість - це скупчення безлічі найдрібніших вапняних включень, розмірами 50-600 мкм, правильної або неправильної форми, нерідко згрупованих на обмеженій ділянці, що ускладнює диференціальну діагностику з первинними проявами раку молочної залози.

Мамографія: мастопатія на знімках

Дифузна форма мастопатії з перевагою залізистого компонента (аденоз).

Склерозуючий аденоз.

Мамографія: кіста на знімках.

Формування кіст у молочних залозах відноситься до доброякісних змін. Розміри кіст молочних залоз варіюють від 1-2 мм у діаметрі (мікрокісти) до 6-8 см у діаметрі (макрокісти); прості та мультицентричні; поодинокі та множинні.

Рентгенологічно виявляють ділянку затемнення округлої або овальної форми; з чіткими рівними контурами; часто обідком просвітлення по периферії. При багатокамерних кістах контури багатоциклічні.

Мамографія: кіста на знімках (фото).

На представленій мамограмі визначається кіста молочної залози (стрілка).

Мамографія: рак молочної залози на знімках.

Чутливість мамографії у виявленні раку молочної залози загалом становить 80%. Найбільш висока її чутливість щодо карцином. При мамографічному скринінгу точно встановлюється 25-35% карцином, тоді як інші скринінгові методи дослідження обмежуються лише констатацією будь-яких ознак карцином.

Розрізняють два варіанти раку:

Рак тканини молочної залози
рак соска молочної залози

Загальними рентгенологічними ознаками раку молочної залози є:

Місцеве потовщення шкіри;
нерівність внутрішнього контуру шкірної смуги;
доріжку ракового лімфангоїту між шкірою та пухлинним вузлом;
симптом гіперваскуляризації - надмірний розвиток вен, їх розширення, поява звивистості.

Залежно від поширеності рак тканини поділяється на дві форми вузлову та дифузну (поширену).

Серед рентгенологічних ознак вузлової форми раку молочної залози виділяю прямі (наявність пухлинного вузла, кальцинатів) та непрямі.

Рентгенологічна картина пухлинного вузла також залежить від його гістологічної будови.

Пухлини скиррозного типу формують фокус ущільнення неправильно-зіркової або амебовидної форми, з нерівними, нечіткими контурами та неоднорідною структурою. По периферії пухлинного вузла характерною є наявність спікул, конвергенція оточуючих тяжких структур паренхіми молочної залози. Наявність мікрокальцинатів у центрі або периферії пухлинного вузла. У деяких випадках навколо пухлини визначається зона просвітлення.

Пухлина медулярної будови рентгенологічно визначається як вузол округлої, овальної або неправильної форми з нечіткими, нерівними, часом поліциклічними контурами, неоднорідної структури за рахунок нерівномірного зростання пухлинних фокусів. Нерідко є фіброзна капсула, що симулює картину доброякісного процесу.

Рентгенологічна картина інфільтративного зростання пухлини відрізняється вираженими змінами структури оточуючих її тканин, що виявляються у вигляді тяжкості по периферії вузла, а також неправильної форми тіньових смужок, які утворюють сітчастий малюнок, добре помітний на тлі жирової тканини. Між пухлинним вузлом і шкірою або соском виявляють ракову доріжку у вигляді групи тяжів, що викликають місцеве втягнення та потовщення шкіри, і нерівність внутрішньої поверхні шкіри.

Мамографія: рак молочної залози на фото (фото).

На представлених маммограм визначається інфільтративно-протоковий рак молочної залози (білі стрілки).

Мамографія: розшифровка знімків.

Рентгенолог повинен у своєму висновку використовувати терміни, рекомендовані термінологією BIRATS (система візуалізації та звітності з молочної залози – англ. Breast Imaging and Reporting Data System).

Структура молочної залози. Необхідно описувати всі структури молочної залози (жирова, неоднорідно щільна, надзвичайно щільна), оскільки це впливає на чутливість мамографія.

Пухлини. Підтверджуються під час відображення більш ніж в одній проекції. Запідозрену пухлину, виявлену тільки в одній проекції, описують як ущільнення. Опис пухлини включає: локалізацію, вимірювання відстані між пухлиною та навколишніми тканинами, розмір, контур, наявність або відсутність звапнінь.

Опис форми пухлини відповідно до термінології BIRATS: овальна, округла, дольчаста, невизначена (неправильна).

Контур – чіткий, дрібнодольчастий, розмитий (нечіткий, частково перекриті оточуючими тканинами).

Щільність пухлини визначається шляхом порівняння її з нормальною залозистою тканиною залози; висока, рівна щільності незміненої тканини, низька, жировмісна щільність). Винятки становлять: одиничний розширений протока, запалений лімфатичний вузол, асиметрична структура тканини молочної залози, асиметрична щільність тканини залози.

Звапніння. Вказується локалізація кількість, структура розподілу та морфологія звапнінь.

Супутні зміни. Супутні зміни виявляються при поширенні пухлинного процесу та звапніння, але можуть бути незалежно від них. Вони включають: ретракцію та потовщення шкіри, потовщення трабекул, ретракцію соска, аденопатію пахвової ділянки, порушення структур, посилення васкуляризації. Остаточний діагноз розподіляють за категоріями:


Категорія 0

недостатньо інформації. Необхідна додаткова мамографія та архівні знімки.
Категорія 1

нема змін.

Ризик розвитку раку 0%
Категорія 2

доброякісні зміни.

Ризик розвитку раку 0%
Категорія 3

імовірно, доброякісний процес, рекомендується спостереження через короткі інтервали, без негативної динаміки.

Ризик розвитку раку<2%
Категорія 4

імовірно злоякісні зміни. Ознаки малігнізації недостатньо достовірні, але мають високу ймовірність. Необхідна біопсія.

Ризик розвитку раку - 30%
Категорія 5Ризик розвитку раку - 95%